Про видання

01. Сутність дуа в Корані та арабській мові

Аллах говорить у Священному Корані: «Ваш Господь сказав: “Звертайтеся до Мене з молитвою, і Я відповім вам”» (Гафір 40:60). В арабській мові корінь д-‘-в (د ع و) означає заклик, звернення і прохання. У коранічному тексті цей корінь трапляється 207 разів, з яких 205 аятів безпосередньо стосуються молитви. Імам Абу Сулейман аль-Хаттабі визначав сутність молитви як вираження рабами глибокої духовної потреби (іфтікар — إِفْتِقَارٌ) перед Творцем і цілковите зречення власної сили та могутності (ат-табаррі мін аль-хауль ва аль-кувва — التَّبَرِّي مِنَ الْحَوْلِ وَالْقُوَّةِ).

Каді Абу Бакр ібн аль-Арабі визначав її як прохання раба про опіку й допомогу у свого Господа (істід‘а аль-‘абд раббаху аль-‘інайя ва істімдадуху аль-ма‘уна).

02. Дуа аль-мас’аля і дуа аль-‘ібадат

Шейх аль-Іслям Ібн Таймія та імам Ібн аль-Кайїм пояснювали, що коранічні благання поділяються на дві категорії. Дуа аль-мас’аля (دُعَاءُ الْمَسْأَلَةِ) — прохання: конкретне випрошування блага або відвернення шкоди, чи то прощення, настанова, здоров’я, прожиток або порятунок від Вогню. Дуа аль-‘ібадат (دُعَاءُ الْعِبَادَةِ) — поклоніння: вихваляння, визнання Єдинобожності Аллага, тасбіх і намаз. Здійснюючи поклоніння, людина самою дією просить нагороди й захисту.

Ібн Таймія відзначав мудрість того, що більшість коранічних благань починається з імені «ар-Рабб» (الرَّبّ): воно вказує на творіння, життєзабезпечення, опіку, виправлення стану й захист — те, що відповідає суті прохання про допомогу.

03. Перевага переданих молитов

Всевишній Аллах говорить у Корані: «Навчив Адама назв усіх речей…» (Аль-Бакара 2:31). Молитви, ниспослані в Корані та передані від Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллаха) (аль-ад‘іййа аль-ма’сура — الْأَدْعِيَةُ الْمَأْثُورَةُ), мають безумовну перевагу над будь-якими молитвами, складеними людиною від себе. Вони вирізняються всеосяжністю смислів (джамі‘ аль-калим — جَوَامِعُ الْكَلِمِ), досконалістю молитовного етикету та гарантованою відсутністю надмірності чи помилок. Закликаємо кожного мусульманина завчати ці коранічні дуа, звертатися з ними до Господа та навчати їх своїх сімей і дітей.

04. П’ять граматико-риторичних форм благання

В арабській риториці (баляга) мовлення, звернене від творіння до Творця, втрачає наказовий характер і стає смиренним благанням. У Корані дуа виражається через п’ять форм.

• Наказовий спосіб (фи‘ль аль-амр — فِعْلُ الْأَمْرِ). «Даруй», «Прости», «Зміцни» — понад 230 контекстів.
• Конструкції заборони (асалиб ан-нахй — أَسَالِيبُ النَّهْيِ). Благання про відвернення зла: «Не карай нас», «Не відхиляй наші серця».
• Замінний масдар (аль-масдар ан-на’иб — الْمَصْدَرُ النَّائِبُ). Лаконічні формули упокорення, наприклад «Гуфранака» (2:285).
• Опис стану нужди (лісан аль-халь — لِسَانُ الْحَالِ). Слова Муси: «Господи, я потребую будь-якого блага, яке Ти зішлеш»; слова Айюба: «Мене спіткало зло».
• Риторичне запитання (асалиб аль-истифхам — أَسَالِيبُ الِاسْتِفْهَامِ). Слова Муси: «Невже Ти погубиш нас за те, що вчинили нерозумні з-поміж нас?»

05. Чому до збірки увійшли 60 молитов із понад 230

Якщо виходити зі строгої граматичної форми, наказовий спосіб (фі‘ль аль-амр — فِعْلُ الْأَمْرِ), звернений знизу вгору — від творіння до Творця, — трапляється в Корані понад 230 разів. Однак до цієї академічної збірки увійшли саме 60 канонічних молитов, відібраних за такими шаріатськими та методологічними критеріями.

• Критерій суб’єкта. До збірки включено виключно благословенні звернення Пророків і Посланців (мир їм), праведних віруючих та ангелів, які несуть Трон. Вигуки мешканців Пекла, молитви нечестивців і прохання Ібліса про відстрочку виключені, оскільки їх наведено в Корані як есхатологічне повчання, а не приклад для практики.
• Об’єднання смислових блоків. Молитовні тексти, що охоплюють багато аятів (наприклад, 2:127–128, 2:285–286, 3:191–194, 25:65–74), об’єднано в цілісні формули, а не розділено на окремі фрази.
• Акцент на дуа-проханнях. Відібрано готові молитви, що містять пряме або непряме прохання про благо і спасіння та якнайкраще підходять для заучування і читання в намазі (дуа аль-мас’аля — دُعَاءُ الْمَسْأَلَةِ).