Благання про примноження знань

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

Згадавши про Свій відплатний закон щодо рабів і про Свій релігійний наказ, який Він низвів у Своїй Книзі, а це є одним із наслідків Його влади, Він сказав: «Всевишній Аллаг» — тобто Він величний, піднесений і святий, далекий від будь-якої вади та недоліку. «Володар» — влада є Його атрибутом, а всі творіння належать Йому як раби; визначені Ним і релігійні приписи, і рішення, що стосуються творіння, мають над ними силу. «Істинний» означає, що Його буття, влада й досконалість є істинними. Атрибути досконалості справді належать лише Володареві величі.

До них належить і влада: інші створіння, навіть якщо певний час мають владу над чимось, володіють нею обмежено й оманливо, і вона минає; Господь же завжди залишається Володарем, Живим, Самосущим, Величним — Його влада не зникає.

«І не поспішай із Кораном, перш ніж буде завершено його одкровення тобі» — тобто не поспішай повторювати Коран, коли Джібріль читає його тобі, а зачекай, поки він закінчить. Коли він завершить, прочитай його. Адже Аллаг узяв на Себе зібрати його у твоїх грудях і дати тобі прочитати його, як сказав Всевишній: «Не рухай ним свого язика, поспішаючи з ним. Воістину, на Нас — його зібрання та читання.

А коли Ми прочитаємо його, то стеж за його читанням. Потім, воістину, на Нас — його пояснення!» (аль-Кіяма, 75:16–19).

Оскільки поспіх Пророка ﷺ, його прагнення якомога швидше повторити одкровення свідчили про його велику любов до знання та жагу до нього, Аллаг наказав йому просити примноження знань. Знання — це добро, а прагнути більшого добра належить; воно походить від Аллага, а шлях до нього — докладати зусиль, прагнути знань, звертатися з благанням до Аллага, просити в Нього допомоги й потребувати Його за будь-яких обставин.

Із цього благородного аята випливає правило доброчесності під час здобуття знань: той, хто слухає, має бути терплячим і чекати, поки промовець чи вчитель завершить пов’язаний між собою виклад. Коли той закінчить, слухач може запитати, якщо має запитання. Не слід поспішати із запитанням і перебивати викладача знань, адже це може стати причиною позбавлення знань. Так само той, кому ставлять запитання, має уважно вислухати запитувача й з’ясувати, що саме той має на увазі, перш ніж відповідати, бо це сприяє правильній відповіді.

Тафсир імама Ібн Касіра

Слова Всевишнього: «І не поспішай із Кораном, перш ніж буде завершено його одкровення тобі» — подібні до Його слів у сурі «Не клянуся Днем воскресіння»: «Не рухай ним свого язика, поспішаючи з ним. Воістину, на Нас — його зібрання та читання. А коли Ми прочитаємо його, то стеж за його читанням. Потім, воістину, на Нас — його пояснення!» (аль-Кіяма, 75:16–19).

У достовірному хадисі від Ібн Аббаса повідомляється, що Посланець Аллага ﷺ зазнавав труднощів під час отримання одкровення і рухав язиком. Тоді Аллаг низвів цей аят. Тобто, коли до нього приходив Джібріль з одкровенням, Пророк ﷺ повторював кожен аят одразу за Джібрілем, щойно той його промовляв, бо дуже прагнув зберегти Коран. Тож Аллаг наставив його на легший і простіший для нього спосіб, аби це не обтяжувало його, і сказав: «Не рухай ним свого язика, поспішаючи з ним.

Воістину, на Нас — його зібрання та читання» — тобто Ми зберемо його у твоїх грудях, а потім ти прочитаєш його людям, нічого з нього не забувши. «А коли Ми прочитаємо його, то стеж за його читанням. Потім, воістину, на Нас — його пояснення!»

У цьому аяті сказано: «І не поспішай із Кораном, перш ніж буде завершено його одкровення тобі», тобто слухай мовчки, а коли ангел закінчить читати тобі, тоді прочитай його слідом за ним. «І скажи: “Господи, додай мені знання!”» — тобто додай мені знання від Себе. Ібн Уяйна, нехай Аллаг змилується над ним, сказав: «Він ﷺ невпинно зростав у знаннях, аж поки Аллаг не забрав його до Себе». Тому в хадисі сказано: «Аллаг безперервно посилав одкровення Своєму Посланцеві, аж поки в день смерті Посланця Аллага ﷺ одкровення не було найбільше».

Ібн Маджа сказав: «Нам передав Абу Бакр ібн Абу Шайба: нам передав Абдуллаг ібн Нумайр, від Муси ібн Убайди, від Мухаммада ібн Сабіта, від Абу Гурайри, нехай буде задоволений ним Аллаг, що Посланець Аллага ﷺ говорив: “О Аллаг, зроби корисним для мене те, чого Ти мене навчив, навчи мене того, що буде корисним для мене, і додай мені знання. Хвала Аллагові за будь-яких обставин”». Його також передав ат-Тірмізі від Абу Курейба, від Абдуллага ібн Нумайра з таким самим ланцюжком передавачів. Ат-Тірмізі сказав: «Цей хадис дивний за таким шляхом передачі».

Аль-Баззар передав його від Амра ібн Алі аль-Фалласа, від Абу Асима, від Муси ібн Убайди, додавши в кінці: «І шукаю в Аллага захисту від стану мешканців Вогню».

Тафсир аль-Багаві

«Всевишній Аллаг — Володар Істинний» — Аллаг піднесений над тим, що говорять єретики та багатобожники.

«І не поспішай із Кораном» — йдеться про Пророка ﷺ. Коли Джібріль приносив йому Коран, він поспішав читати разом із ним, перш ніж Джібріль завершував читання, яке мав передати, боячись, що щось вислизне з пам’яті й забудеться. Тому Аллаг заборонив йому це, сказавши: «І не поспішай із Кораном», тобто не поспішай читати його «перш ніж буде завершено його одкровення тобі», тобто перш ніж Джібріль закінчить передавати його. Подібним є вислів Всевишнього: «Не рухай ним свого язика, поспішаючи з ним» (аль-Кіяма, 75:16).

Якуб читав це слово з літерою «нун» на початку, з фатхою, літерою «дод» із касрою та «я» з фатхою: «нукді»; а слово «вахйаху» — у знахідному відмінку. Муджагід і Катада сказали: зміст такий — не читай його своїм сподвижникам і не диктуй їм, доки тобі не стануть зрозумілі його значення.

«І скажи: “Господи, додай мені знання!”» — тобто знання Корану та його значень. Також сказано: додай мені знання понад те, чого Ти вже навчив мене. Коли Ібн Масуд читав цей аят, він казав: «О Аллаг, Господи, додай мені знання, віру та переконаність».