Мольба Ібрагіма про Посланця

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

(«Господи наш! Відправ серед них») — тобто серед наших нащадків — («Посланця з них самих»), щоб піднести його ступінь, щоб вони підкорялися йому та пізнали його справжнім пізнанням. («Який читатиме їм Твої знамення») — промовляючи їх, запам’ятовуючи та навчаючи їх напам’ять; («і навчатиме їх Писання та мудрості») — тобто їхнього змісту. («І очищатиме їх») — виховуючи їх у добрих справах і відвертаючи від поганих, які не дають душам очиститися.

(«Воістину, Ти — Великий») — Той, Хто підкоряє все: ніщо не може встояти перед Його могутністю; («Мудрий») — Той, Хто ставить речі на належні їм місця. Тож силою Своєю та мудрістю відправ серед них цього Посланця. Аллаг відповів на їхню мольбу й відправив цього шляхетного Посланця, через якого виявив милість до їхніх нащадків зокрема, а до всіх створінь загалом. Тому Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Я — мольба мого праотця Ібрагіма».

А після того, як Аллаг так возвеличив Ібрагіма й повідомив про його досконалі якості, Він сказав:

Тафсир імама Ібн Касіра

Всевишній повідомляє про завершення мольби Ібрагіма за мешканців Священної долини: він просив Аллага відправити серед них Посланця з-поміж них самих, тобто з нащадків Ібрагіма. Ця мольба, на яку було дано відповідь, збіглася з попереднім визначенням Аллага: Він обрав Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) Посланцем до неписьменних людей, а також до всіх інших народів — арабів і неарабів, людей і джинів.

Імам Ахмад сказав: «Нам розповів Абд ар-Рахман ібн Махді; нам розповів Муавія ібн Саліх, від Саїда ібн Сувайда аль-Калбі, від Абд аль-А‘ля ібн Гіляля ас-Сулямі, від аль-Ірбада ібн Сарії, який сказав: Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: “Воістину, перед Аллагом я був записаний Печаткою пророків, коли Адам ще лежав у своїй глині. І я повідомлю вам, чим почалася ця справа: мольбою мого праотця Ібрагіма, звісткою Іси про мене та видінням, яке побачила моя мати. Так само матері пророків бачать видіння”».

Цей хадис також передали Ібн Вахб, аль-Лейс і писар Ібн Вахба Абдуллаг ібн Саліх від Муавії ібн Саліха. Абу Бакр ібн Абу Мар’ям передав подібне від Саїда ібн Сувайда.

Також імам Ахмад сказав: «Нам розповів Абу ан-Надр; нам розповів аль-Фарадж; нам розповів Лукман ібн Амір: я чув, як Абу Умама сказав: “Я запитав: «О Посланцю Аллага, з чого почалося твоє посланництво?» Він відповів: «Мольба мого праотця Ібрагіма, звістка Іси про мене, а моя мати побачила, ніби з неї вийшло світло, яке осяяло палаци Шама»”».

Йдеться про те, що першим, хто згадав його й прославив його серед людей, був Ібрагім (мир йому). І його ім’я продовжувало згадуватися, було відоме й поширювалося серед людей, аж поки про нього виразно не сповістив Печатка пророків серед синів Ізраїля за походженням — Іса, син Мар’ям (мир йому). Він звернувся до синів Ізраїля з проповіддю: «Воістину, я — Посланець Аллага до вас, який підтверджує те, що було переді мною в Торі, і сповіщає добру звістку про Посланця, який прийде після мене. Його ім’я — Ахмад» (ас-Сафф, 61:6).

Саме тому в хадисі сказано: «Мольба мого праотця Ібрагіма та добра звістка Іси, сина Мар’ям». Слова «а моя мати побачила, ніби з неї вийшло світло, яке осяяло палаци Шама» означають, як вважають, що це був сон, побачений нею під час вагітності. Вона розповіла про нього своєму народові, і він поширився серед них та став відомим; це було передвісником. Згадка саме Шама, який осяяло його світло, вказує на те, що його релігія утвердиться й закріпиться в землях Шама.

Тому наприкінці часів Шам стане твердинею ісламу та його послідовників, і там, у Дамаску, біля східного білого мінарета, зійде Іса, син Мар’ям. Саме про це сказано в обох «Сахіхах»: «Група з моєї громади й надалі відкрито триматиметься істини. Не зашкодять їй ті, хто покине її, і ті, хто їй протистоятиме, аж поки не настане веління Аллага, і вони залишатимуться такими». У «Сахіху» аль-Бухарі сказано: «Вони будуть у Шамі».

Абу Джафар ар-Разі передав від ар-Рабіа ібн Анаса, від Абу аль-Алії щодо слів «Господи наш! Відправ серед них Посланця»: мається на увазі громада Мухаммада (мир йому і благословення Аллага). Йому було сказано: «Твою мольбу прийнято; це станеться наприкінці часів». Подібне сказали ас-Судді та Катада.

Слова Всевишнього «і навчатиме їх Писання» означають Коран, а «мудрості» — Сунну. Так сказали аль-Хасан, Катада, Мукатіль ібн Хайян, Абу Малік та інші. Також сказано, що це розуміння релігії, і ці тлумачення не суперечать одне одному.

Слова «і очищатиме їх» означають покору Аллагу та щирість у поклонінні. Так передав Алі ібн Абу Тальха від Ібн Аббаса. Мухаммад ібн Ісхак сказав щодо слів «і навчатиме їх Писання та мудрості»: він навчить їх добра, щоб вони чинили його, і зла, щоб вони остерігалися його; повідомить їм, що Аллаг задоволений ними, коли вони коряться Йому й примножують послух Йому, та уникають того, що викликає Його гнів із непослуху.

Слова «Воістину, Ти — Великий, Мудрий» означають: Ти — Великий, Якого ніщо не може здолати, і Ти спроможний на все; Ти — Мудрий у Своїх діях і словах, ставиш речі на належні їм місця відповідно до Своєї мудрості та справедливості. [Див. також: ас-Сафф, 61:6.]

Тафсир аль-Багаві

(«Господи наш! Відправ серед них») — тобто серед мусульманської громади з нащадків Ібрагіма та Ісмаїла. Також сказано: серед мешканців Мекки. («Посланця з них самих») — тобто посланого; мається на увазі Мухаммад (мир йому і благословення Аллага).

Нам розповів пан Абу аль-Касім Алі ібн Муса аль-Мусаві; він повідомив мені від Абу Бакра Ахмада ібн Мухаммада ібн Аббаса аль-Балхі: «Нам повідомив імам Абу Сулейман Хамд ібн Мухаммад ібн Ібрагім аль-Хаттабі; нам повідомив Мухаммад ібн аль-Маккі; нам повідомив Ісхак ібн Ібрагім; нам повідомив племінник Ібн Вахба, від свого дядька, від Муавії, від Саліха, від Саїда ібн Сувайда, від Абд аль-А‘ля ібн Гіляля ас-Сулямі, від аль-Ірбада ібн Сарії, від Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), який сказав: “Воістину, перед Аллагом я був записаний Печаткою пророків, коли Адам ще лежав у своїй глині.

І я повідомлю вам, чим почалася моя справа: я — мольба Ібрагіма, добра звістка Іси та видіння, яке побачила моя мати, коли народжувала мене: з неї вийшло світло, від якого їй стали видні палаци Шама”».

Мольба Ібрагіма, про яку йдеться, — це його прохання відправити серед синів Ісмаїла Посланця з-поміж них. Ібн Аббас сказав: «Усі пророки були з-поміж синів Ізраїля, окрім десятьох: Нуха, Гуда, Саліха, Шуайба, Лута, Ібрагіма, Ісмаїла, Ісхака, Якуба та Мухаммада. Мир їм усім і благословення Аллага».

(«Читатиме») — тобто читатиме вголос. («Їм Твої знамення») — Твою Книгу, тобто Коран. Аят Корану — це зв’язний текст, який триває до його завершення. Також сказано, що аят — це група людей; кажуть: «Люди вийшли своїм аятом», тобто своєю групою.

(«І навчатиме їх Писання») — тобто Корану. («Та мудрості»). Муджагід сказав: «Розуміння Корану». Мукатіль сказав: «Повчання Корану та його приписи». Ібн Кутайба сказав: «Це знання та діяння; чоловік не буде мудрим, доки не поєднає їх».

Також сказано: це Сунна; приписи та судочинство; або розуміння релігії. Абу Бакр ібн Дурайд сказав: «Кожне слово, яке повчає тебе, закликає до шляхетної справи чи забороняє негідне, є мудрістю».

(«І очищатиме їх») — тобто очищатиме їх від багатобожжя та гріхів. Також сказано: братиме закят із їхнього майна. Ібн Кайсан сказав: «Він засвідчить на їхню користь у День воскресіння, що вони справедливі, коли вони засвідчать, що пророки донесли послання». Тут очищення означає визнання справедливості.

(«Воістину, Ти — Великий, Мудрий»). Ібн Аббас сказав: «Великий — Той, Кому немає подібного». Аль-Калбі сказав: «Месник». Підтвердженням цьому є слова Всевишнього: «Аллаг — Великий, Володар відплати» (Аль Імран, 3:4; Ясін, 36:14; Сад, 38:14).

Також сказано: Неприступний, до Кого руки не сягають і до Кого ніщо не може дістатися; або Сильний, адже велич означає силу. Всевишній сказав: «Ми підсилили їх третім» (Ясін, 36:14), тобто зміцнили. Також сказано: Переможний. Всевишній повідомив: «Він переміг мене в суперечці» (Сад, 38:23), тобто здолав мене. У прислів’ї кажуть: «Хто переміг, той і забрав».