Прийняття поклоніння і праведне потомство

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

Вони благали за себе та своїх нащадків, просячи ісламу, справжня суть якого — покірність серця своєму Господу та його підкорення Йому, що передбачає покору Йому й усіх частин тіла.

«І вкажи нам наші обряди» — тобто навчи нас їх так, щоб ми побачили їх на власні очі; це було б переконливішим. Слово «обряди» може означати всі дії хаджу, на що вказують контекст і обставини. Можливо також, що мається на увазі щось ширше: уся релігія та всі види поклоніння, на що вказує загальність слова, адже «нусук» (نسك) означає поклоніння, хоча за звичаєвим ужитком це слово переважно стосується обрядів хаджу. Отже, суть їхньої мольби — прохання про сприяння в здобутті корисного знання та звершенні праведних справ.

А оскільки кожен раб Божий, яким би він не був, неодмінно припускається недогляду й потребує покаяння, вони сказали: «І прийми наше каяття. Воістину, Ти — Приймаючий каяття, Милосердний».

Тобто згадай Ібрагима та Ісмаїла, коли вони піднімали основи Дому й продовжували цю величну справу. Згадай, як вони перебували між страхом і надією: навіть виконуючи цю справу, вони просили Аллага прийняти її, щоб вона принесла велику користь.

Тафсир імама Ібн Касіра

Щодо слів Всевишнього: «І ось Ібрагім піднімав основи Дому разом з Ісмаїлом: “Господи наш! Прийми від нас, адже Ти — Всечуючий, Всезнаючий! Господи наш! Зроби нас відданими Тобі, а з наших нащадків — громаду, віддану Тобі.

Покажи нам наші обряди й прийми наше каяття. Воістину, Ти — Приймаючий каяття, Милосердний”». Слово «основи» — це множина від «основа», тобто стовпи та фундамент. Всевишній каже: «Згадай, Мухаммаде, своєму народові, як Ібрагім та Ісмаїл, мир їм обом, зводили Дім і піднімали його основи», промовляючи: «Господи наш!

Прийми від нас, адже Ти — Всечуючий, Всезнаючий!» Вони виконували праведну справу, але просили Всевишнього прийняти її.

Ібн Абу Хатім передав від Маккі Мухаммада ібн Язіда ібн Хунейса, від Вахіба ібн аль-Варда, що той прочитав: «І ось Ібрагім піднімав основи Дому разом з Ісмаїлом: “Господи наш! Прийми від нас…”», а потім заплакав і сказав: «О улюбленцю Милостивого! Ти піднімаєш стовпи Дому Милостивого, але боїшся, що Він не прийме це від тебе!» Подібно до цього Аллаг розповів про стан щирих віруючих: «І ті, які дають те, що дають, тоді як їхні серця сповнені страху» (23:60), тобто жертвують милостиню, витрачають майно й чинять добрі справи, боячись, що їх не буде прийнято.

Про це йдеться в достовірному хадисі від ‘Аїші, переданому від Посланця Аллага, мир йому й благословення Аллага; він буде наведений у відповідному місці.

Деякі тлумачі казали, що основи піднімав Ібрагім, а мольбу промовляв Ісмаїл. Однак правильна думка полягає в тому, що вони обоє піднімали їх і промовляли цю мольбу, як буде пояснено далі. Аль-Бухарі передав тут хадис, який ми наведемо, а потім додамо повідомлення, пов’язані з цією темою.

Аль-Бухарі, хай помилує його Аллаг, сказав: «Розповів нам ‘Абдуллаг ібн Мухаммад; розповів нам ‘Абд ар-Раззак; розповів нам Ма‘мар, від Айюба ас-Сахтіяні та Касіра ібн Касіра ібн аль-Мутталіба ібн Абі Вада‘а — один із них додавав до повідомлення іншого, — від Са‘іда ібн Джубайра, від Ібн ‘Аббаса, нехай буде задоволений ними обома Аллаг, який сказав: “Першою, хто почав носити пояс, була мати Ісмаїла. Вона зробила собі пояс, щоб приховати сліди від Сари.

Потім Ібрагім вирушив із нею та її сином Ісмаїлом, ще немовлям на грудному вигодовуванні, і залишив їх біля Дому, під деревом у верхній частині мечеті, біля Замзаму. Тоді в Мецці не було нікого і води там не було. Він залишив їх там, поклавши поруч торбу з фініками та бурдюк із водою, а сам повернувся назад.

Мати Ісмаїла пішла за ним і сказала: ‘О Ібрагіме! Куди ти йдеш, залишаючи нас у цій долині, де немає ні людей, ні чого-небудь іншого?’ Вона повторила це кілька разів, але він не обертався до неї. Тоді вона запитала: ‘Невже Аллаг наказав тобі так учинити?’

Він відповів: ‘Так’. Вона сказала: ‘Тоді Він не покине нас’, — і повернулася назад.

Ібрагім рушив далі. Коли він дійшов до гірського проходу, звідки вони його не бачили, то повернувся обличчям до Дому, підняв руки й промовив ці слова: ‘Господи наш! Воістину, я поселив частину своїх нащадків у долині, де немає посівів, біля Твого священного Дому, Господи наш, щоб вони звершували молитву. Тож прихили до них серця людей і наділи їх плодами, — можливо, вони будуть вдячні’ (14:37).

Мати Ісмаїла годувала його грудьми та пила ту воду, доки вода в бурдюку не закінчилася. Вона й син відчули спрагу. Вона побачила, як він звивається або, як сказано в іншій версії, б’ється об землю. Не бажаючи дивитися на це, вона пішла й побачила, що найближчою до неї горою був Сафа.

Вона піднялася на неї та оглянула долину, чи не побачить когось, але нікого не побачила. Зійшла із Сафи, дійшла до долини, підхопила край одягу й побігла, як біжить людина, що докладає всіх зусиль, аж поки перетнула долину. Потім дійшла до Марви, піднялася на неї й подивилася, чи не побачить когось, але нікого не побачила. Так вона зробила сім разів.

Ібн ‘Аббас сказав: Пророк, мир йому й благословення Аллага, сказав: ‘Саме тому люди бігають між ними’. Коли вона піднялася на Марву, то почула голос і сказала собі: ‘Тихо!’ Вона прислухалася й почула його знову. Тоді сказала: ‘Я почула тебе.

Якщо можеш допомогти — допоможи!’ І побачила ангела біля місця Замзаму. Він ударив п’ятою або крилом, і з’явилася вода. Вона почала робити навколо неї заглиблення руками й набирати воду в бурдюк, але вода продовжувала прибувати.

Ібн ‘Аббас сказав: Пророк, мир йому й благословення Аллага, сказав: ‘Нехай Аллаг змилується над матір’ю Ісмаїла! Якби вона залишила Замзам [не намагаючись обмежити воду], або не набирала її, Замзам був би джерелом, що тече невичерпно’. Вона пила воду й годувала сина грудьми. Ангел сказав їй: ‘Не бійся загибелі, адже тут буде Дім Аллага, який збудують цей хлопчик і його батько. Аллаг не покине тих, хто належить до Його Дому’.

Тоді Дім височів над землею, мов пагорб; потоки обходили його праворуч і ліворуч. Так тривало, доки повз них не пройшов загін Джурхум або родина з племені Джурхум, що прямувала дорогою Када’. Вони зупинилися в нижній частині Мекки й побачили птаха, який кружляв над місцем. Вони сказали: ‘Цей птах кружляє над водою.

Ми знаємо цю долину, і води в ній не було’. Вони послали одного чи двох розвідників, і ті знайшли воду. Повернувшись, вони повідомили про неї, і люди прийшли туди. Мати Ісмаїла була біля води. Вони запитали: ‘Чи дозволиш нам оселитися поруч із тобою?’

Вона відповіла: ‘Так, але ви не матимете права на воду’. Вони погодилися.

Ібн ‘Аббас сказав: Пророк, мир йому й благословення Аллага, сказав: ‘Мати Ісмаїла зраділа їхній присутності, бо любила товариство’. Вони оселилися там і покликали свої родини, які також приєдналися до них. Згодом у цій місцевості оселилося кілька родин. Хлопчик підріс і навчився від них арабської мови; вони полюбили його й захоплювалися ним.

Коли він досяг зрілого віку, вони одружили його з однією зі своїх жінок. Його мати померла.

Пізніше Ібрагім прийшов навідати свою родину, але не знайшов Ісмаїла. Він запитав його дружину про нього. Вона відповіла: ‘Він пішов добувати для нас їжу’. Потім він запитав її про їхнє життя та становище. Вона сказала: ‘Ми живемо в скруті й нужді’, — і поскаржилася йому.

Тоді Ібрагім сказав: ‘Коли прийде твій чоловік, передай йому моє вітання й скажи, щоб він змінив поріг своїх дверей’. Коли Ісмаїл повернувся, він ніби відчув щось і запитав: ‘Чи приходив хтось до вас?’ Вона відповіла: ‘Так, приходив такий-то старий. Він питав про тебе і про те, як ми живемо.

Я сказала йому, що нам тяжко й скрутно’. Ісмаїл запитав: ‘Чи передав він щось?’ Вона відповіла: ‘Так. Він велів передати тобі вітання й сказав, щоб ти змінив поріг своїх дверей’. Ісмаїл сказав: ‘Це був мій батько. Він наказав мені розлучитися з тобою.

Повертайся до своєї родини’. І він розлучився з нею та одружився з іншою жінкою з того племені.

Ібрагім якийсь час не приходив до них, а потім знову навідав їх, але не знайшов Ісмаїла. Він зайшов до його дружини й запитав про нього. Вона відповіла: ‘Він пішов добувати для нас їжу’. Він запитав: ‘Як ви живете?’ і розпитав її про їхнє життя та становище.

Вона відповіла: ‘Ми живемо добре й у достатку’, — і прославила Аллага. Він запитав: ‘Що ви їсте?’ Вона сказала: ‘М’ясо’. Він запитав: ‘А що п’єте?’ Вона відповіла: ‘Воду’. Тоді Ібрагім сказав: ‘О Аллагу, благослови їхнє м’ясо й воду!’

Пророк, мир йому й благословення Аллага, сказав: ‘Тоді в них ще не було зерна. Якби воно було, він попросив би благословення і для нього’. Він також сказав: ‘Ніхто не харчується лише м’ясом і водою поза Меккою, щоб це йому підходило’.

Ібрагім сказав їй: ‘Коли прийде твій чоловік, передай йому моє вітання й скажи, щоб він зберіг поріг своїх дверей’. Коли Ісмаїл повернувся, він запитав: ‘Чи приходив до вас хтось?’ Вона відповіла: ‘Так, приходив поважний старий’, — і добре відгукнулася про нього. ‘Він питав про тебе, і я розповіла йому.

Він також запитав, як ми живемо, і я сказала, що добре’. Ісмаїл запитав: ‘Чи доручив він тобі щось?’ Вона відповіла: ‘Так, він передав тобі вітання й наказав зберегти поріг твоїх дверей’. Ісмаїл сказав: ‘Це був мій батько, а ти — поріг дверей. Він наказав мені залишити тебе’.

Згодом Ібрагім знову прийшов до них. Ісмаїл під деревом біля Замзаму виготовляв стріли. Побачивши батька, він підвівся до нього. Вони привітали один одного так, як вітаються батько й син. Ібрагім сказав: ‘О Ісмаїле, Аллаг наказав мені дещо’.

Той відповів: ‘Виконай те, що наказав тобі твій Господь’. Ібрагім запитав: ‘Ти допоможеш мені?’ Ісмаїл відповів: ‘Допоможу’. Ібрагім сказав: ‘Аллаг наказав мені збудувати тут Дім’, — і вказав на підвищення, що здіймалося над навколишньою місцевістю.

Тоді вони почали піднімати основи Дому: Ісмаїл приносив каміння, а Ібрагім будував. Коли будівля стала високою, Ісмаїл приніс батькові цей камінь, і той став на нього, продовжуючи будувати, а Ісмаїл подавав йому каміння. Вони обоє промовляли: ‘Господи наш! Прийми від нас, адже Ти — Всечуючий, Всезнаючий!’

Вони будували, обходячи Дім, і повторювали ці слова». Ібн Абу Хатім передав це скорочено від Абу ‘Абдуллага Мухаммада ібн Хаммада аз-Захарані, а ат-Табарі — від Ахмада ібн Сабіта ар-Разі; обидва передали від ‘Абд ар-Раззака.

Абу Бакр ібн Мардвейх передав від Ісмаїла ібн ‘Алі ібн Ісмаїла, від Бішра ібн Муси, від Ахмада ібн Мухаммада аль-Азракі, від Мусліма ібн Халіда аз-Занджі, від ‘Абд аль-Маліка ібн Джурайджа, від Касіра ібн Касіра, який сказав: «Я, ‘Усман ібн Абі Сулейман та ‘Абдуллаг ібн ‘Абд ар-Рахман ібн Абі Хусейн були серед людей, що сиділи із Са‘ідом ібн Джубайром у верхній частині мечеті вночі. Са‘ід сказав: “Запитуйте мене, поки ви ще можете мене бачити”. Його запитали про Макам, і він почав розповідати від Ібн ‘Аббаса весь хадис».

Потім аль-Бухарі навів іншу версію цього повідомлення, де Ібрагім та Ісмаїл, піднімаючи каміння, промовляли: «Господи наш! Прийми від нас, адже Ти — Всечуючий, Всезнаючий!»

Аль-Бухарі передав це у двох версіях у «Книзі про пророків». Дивно, що хафіз Абу ‘Абдуллаг аль-Хакім навів його у своїй книзі «аль-Мустадрак» від Абуль-‘Аббаса аль-Асамма, від Мухаммада ібн Санана аль-Каззаза, від Абу ‘Алі ‘Убайдуллага ібн ‘Абд аль-Маджида аль-Ханафі, від Ібрагіма ібн Нафі‘а, а потім сказав: «Достовірний за умовами аль-Бухарі та Мусліма, хоча вони не навели його». Так він сказав, хоча аль-Бухарі, як бачимо, передав його від Ібрагіма ібн Нафі‘а, але, схоже, у скороченій формі, бо в цій версії не згадано жертвопринесення. У достовірному хадисі сказано, що роги барана були підвішені в Каабі.

Також передано, що Ібрагім, мир йому, швидко навідував свою родину в Мецці на Бураку, а потім повертався до своєї родини у Благословенному краї. Аллаг знає краще.

Як видається, у хадисі слова, прямо приписані Пророкові, мир йому й благословення Аллага, обмежуються тими місцями, які Ібн ‘Аббас чітко передав від нього. Від повелителя правовірних ‘Алі ібн Абі Таліба в цій розповіді передано дещо інше. Ат-Табарі сказав: «Розповіли нам Мухаммад ібн Башшар та Мухаммад ібн аль-Мусанна; вони сказали: “Розповів нам Му’аммаль, розповів нам Суф’ян, від Абу Ісхака, від Харіси ібн Мударріба, від ‘Алі ібн Абі Таліба, який сказав: ‘Коли Ібрагіму наказали збудувати Дім, він вирушив разом з Ісмаїлом та Гаджар.

Коли він прибув до Мекки, то побачив над місцем Дому щось схоже на хмару, в якій було щось на подобу голови. Вона заговорила до нього: “О Ібрагіме, будуй за моєю тінню [або: за моїми розмірами], не збільшуючи й не зменшуючи”. Коли він збудував Дім, то пішов, залишивши Ісмаїла й Гаджар. Гаджар сказала: “О Ібрагіме, кому ти нас доручаєш?”

Він відповів: “Аллагу”. Вона сказала: “Іди, адже Він не покине нас”.

Ісмаїл сильно захотів пити. Гаджар піднялася на Сафа й подивилася, але нічого не побачила. Дійшла до Марви, але також нічого не побачила. Потім повернулася на Сафа, а звідти знову до Марви. Так вона зробила сім разів. Тоді сказала: “О Ісмаїле, помри, якщо маєш померти, там, де я тебе не бачу”.

Вона прийшла до нього, а він від спраги копав землю ногою. Джібріль покликав її й запитав: “Хто ти?” Вона відповіла: “Я — Гаджар, мати сина Ібрагіма”. Він запитав: “Кому він вас доручив?” Вона відповіла: “Він доручив нас Аллагу”.

Джібріль сказав: “Він доручив вас Тому, Хто достатній для вас”. Хлопчик ударив землю пальцем, і забив Замзам. Гаджар намагалася стримати воду, але Джібріль сказав: “Залиш її, адже це — вода, що напуває”».

У цій версії сказано, що Дім було збудовано ще до того, як Ібрагім залишив їх. Якщо це повідомлення збережене правильно, можливо, спершу він лише окреслив і обгородив місце, але не збудував Дім повністю; коли Ісмаїл підріс, вони звели його разом, як сказав Всевишній.

Потім ат-Табарі передав від ‘Алі, що коли один чоловік запитав його, чи був Дім першим Домом, збудованим на землі, той відповів: «Ні, але це перший Дім, у якому було закладено благословення, де є Макам Ібрагіма, і той, хто входить до нього, перебуває в безпеці. Якщо хочеш, я розповім тобі, як його збудували. Аллаг відкрив Ібрагіму: “Збудуй для Мене Дім на землі”. Ібрагіму стало важко від цього наказу, і Аллаг послав спокій — стрімкий вітер із двома кінцями.

Один кінець ішов за іншим, аж поки вітер не досяг Мекки й не розгорнувся над місцем Дому, як щит. Аллаг наказав Ібрагіму будувати там, де зупиниться спокій. Ібрагім будував, але одного каменя бракувало. Хлопчик пішов шукати щось потрібне.

Ібрагім сказав: “Принеси мені камінь, як я тобі наказав”. Хлопчик пішов і приніс камінь, але побачив, що Ібрагім уже поставив на його місце Чорний камінь. Він запитав: “Батьку, хто приніс тобі цей камінь?” Ібрагім відповів: “Його приніс той, кому не потрібна твоя допомога в будівництві”, — це був Джібріль, який приніс його з небес. Вони завершили будівництво».

Ібн Абу Хатім передав від Ка‘ба аль-Ахбара, що Дім був білою піною на воді за сорок років до створення Аллагом землі, а земля була розпростерта від нього. Са‘ід сказав, що ‘Алі ібн Абі Таліб передавав: Ібрагім прибув з Вірменії, і спокій указував йому місце Дому, наче павук, що влаштовує своє гніздо. Там були камені, кожен з яких не під силу було зрушити й тридцяти чоловікам. Коли його запитали про слова Всевишнього: «І ось Ібрагім піднімав основи Дому», він відповів: «Це було пізніше».

Ас-Судді сказав, що Аллаг наказав Ібрагіму та Ісмаїлу: «Збудуйте Мій Дім для тих, хто обходить його, перебуває в ньому та схиляється в поклоні й падає ниць» (2:125). Ібрагім прийшов до Мекки, і вони з Ісмаїлом узяли інструменти, не знаючи, де саме Дім. Аллаг послав вітер, який називали «аль-хаджудж», із двома крилами та головою, схожою на зміїну. Він відкрив їм навколишню місцевість і показав основу першого Дому.

Вони копали за ним інструментами, доки не заклали фундамент. Саме про це сказано: «І ось Ібрагім піднімав основи Дому» та «І вказали Ми Ібрагіму місце Дому» (22:26).

Коли вони підняли основи й дійшли до місця Кута, Ібрагім сказав Ісмаїлу: «Сину мій, знайди мені гарний камінь, щоб поставити його тут». Ісмаїл відповів: «Батьку, я втомився». Ібрагім сказав: «Тоді принеси мені його». Ісмаїл пішов шукати камінь, приніс один, але той не підійшов.

Ібрагім сказав: «Принеси кращий». Поки Ісмаїл шукав, Джібріль приніс Чорний камінь з Індії. Він був білим, як біла яшма, подібна до квітів рослини тумама. Адам приніс його із Раю, та він почорнів через гріхи людей. Коли Ісмаїл повернувся з каменем, то побачив, що біля кута вже стоїть інший.

Він запитав: «Батьку, хто приніс тобі цей?» Ібрагім відповів: «Той, хто був завзятіший за тебе». Вони будували й промовляли слова, якими Господь випробував Ібрагіма: «Господи наш! Прийми від нас, адже Ти — Всечуючий, Всезнаючий!»

У цій версії є вказівка на те, що основи Дому існували ще до Ібрагіма, а йому лише вказали на них і надали місце для будівництва.

Такої думки дотримувалися й інші. ‘Абд ар-Раззак передав від Ібн ‘Аббаса щодо слів «І ось Ібрагім піднімав основи Дому»: «Це були основи Дому, закладені ще до цього». Також ‘Абд ар-Раззак передав від ‘Ата ібн Абі Рабаха його слова: «Коли Аллаг зіслав Адама з Раю, його ноги стояли на землі, а голова здіймалася до неба; він чув слова та мольби небесних мешканців і знаходив у цьому втіху. Ангели злякалися його й поскаржилися Аллагу в своїх мольбах і молитвах.

Аллаг зменшив його зріст до земного. Коли Адам перестав чути те, що чув раніше, він відчув самотність і поскаржився Аллагу. Тоді його направили до Мекки. Там, де ступала його нога, виникало поселення, а між його кроками лежала пустеля, аж поки він не дістався Мекки.

Аллаг зіслав рубін із Райських рубінів, що опинився на місці нинішнього Дому. Адам обходив його, доки не стався потоп. Тоді той рубін було піднесено, аж поки Аллаг не послав Ібрагіма, який збудував Дім. Це і є слова Всевишнього: “І вказали Ми Ібрагіму місце Дому”».

‘Абд ар-Раззак також передав від ‘Ата, що Адам сказав: «Я більше не чую голосів ангелів!» Йому відповіли: «Це через твій гріх. Спустися на землю, збудуй для Мене Дім і обходь його, як бачив, що ангели обходять Мій Дім на небі». Люди розповідають, що Адам збудував його з каміння п’яти гір: Хіра, Тура Зайта, Тура Сіна, гори Ліван та аль-Джуді; фундаментом була гора Хіра.

Це було будівництво Адама, а згодом його відновив Ібрагім. Це повідомлення достовірно сходить до ‘Ата, але в деяких його частинах є незвичайне; Аллаг знає краще.

‘Абд ар-Раззак також передав від Катада, що Аллаг помістив Дім поруч з Адамом, коли зіслав його на землю; місцем його сходження була Індія. Голова Адама сягала небес, а ноги стояли на землі, і ангели боялися його. Потім його зріст зменшили до шістдесяти ліктів. Він засмутився, бо більше не чув голосів та прославлень ангелів, і поскаржився Аллагу.

Аллаг сказав: «О Адаме, Я зіслав для тебе Дім, який ти обходиш, як обходять Мій Трон, і біля якого молишся, як моляться біля Мого Трону». Адам вирушив до нього, і його кроки були розтягнуті так, що між кожними двома кроками лежала пустеля. Адам прийшов до Дому й обійшов його; після нього так само чинили пророки.

Ат-Табарі передав від Ібн ‘Аббаса: «Аллаг поставив Дім на воді, на чотирьох опорах, за дві тисячі років до створення світу, а потім землю було розпростерто з-під Дому». Мухаммад ібн Ісхак передав від Муджагіда та інших людей знання: «Коли Аллаг указав Ібрагіму місце Дому, той вирушив туди із Шаму разом з Ісмаїлом і його матір’ю Гаджар; Ісмаїл був немовлям на грудному вигодовуванні. Вони прибули на Бураку, а Джібріль указував їм місце Дому й межі священної території. Коли вони проходили повз поселення, Ібрагім питав Джібріля: “Тут тобі наказано зупинитися?”

Джібріль відповідав: “Іди далі”, — аж поки вони не прибули до Мекки. Тоді там росли дерева салям і самр, а за межами Мекки жили люди, яких називали амалекітами. Дім був червоним глиняним пагорбом. Ібрагім запитав Джібріля: “Тут мені наказано залишити їх?”

Той відповів: “Так”. Ібрагім привів їх до місця Каменя, залишив там і наказав Гаджар, матері Ісмаїла, зробити для них навіс. Тоді він сказав: “Господи наш! Воістину, я поселив частину своїх нащадків у долині, де немає посівів, біля Твого священного Дому…” — до слів: “можливо, вони будуть вдячні” (14:37)».

‘Абд ар-Раззак передав від Муджагіда: «Аллаг створив місце цього Дому за дві тисячі років до створення будь-чого, а його кути розташовані в сьомому шарі землі». Також так казав Лейс ібн Абі Сулейм від Муджагіда: «Основи — у сьомому шарі землі». Ібн Абу Хатім передав від ‘Алба ібн Ахмара, що Зу аль-Карнайн прибув до Мекки й побачив, як Ібрагім та Ісмаїл будують основи Дому з каміння п’яти гір. Він сказав: «Що ви робите на моїй землі?»

Вони відповіли: «Ми — двоє рабів, яким доручено збудувати цю Каабу». Він сказав: «Наведіть доказ того, що ви стверджуєте». Тоді з’явилися п’ять баранів і засвідчили: «Ібрагім та Ісмаїл — двоє рабів, яким доручено збудувати цю Каабу». Зу аль-Карнайн сказав: «Я задоволений і підкоряюся», — і пішов.

Аль-Азракі згадував у своїй «Історії Мекки», що Зу аль-Карнайн обійшов Дім разом з Ібрагімом. Це свідчить, що він жив раніше за нього; Аллаг знає краще.

Аль-Бухарі, хай помилує його Аллаг, сказав щодо слів Всевишнього: «І ось Ібрагім піднімав основи Дому разом з Ісмаїлом»: «Основи — це фундамент; однина — “основа”. “Основи” серед жінок — це жінки, які вже не менструюють; однина — “жінка, яка не менструює”». Потім він навів хадис від ‘Аїші, дружини Пророка, мир йому й благословення Аллага, про те, що Посланець Аллага сказав їй: «Хіба ти не бачила, що коли твій народ будував Дім, то зупинився, не довівши його до основ Ібрагіма?» Я сказала: «О Посланцю Аллага, чи не повернути його до основ Ібрагіма?»

Він відповів: «Якби твій народ нещодавно не залишив невір’я…» ‘Абдуллаг ібн ‘Умар сказав: «Якщо ‘Аїша справді чула це від Посланця Аллага, то я вважаю, що Посланець Аллага не торкався двох кутів, які примикають до аль-Хіджру, лише тому, що Дім не було завершено на основах Ібрагіма, мир йому».

Цей хадис також передали в розділі про хадж від аль-Ка‘набі, у розділі про пророків — від ‘Абдуллага ібн Юсуфа, Муслім — від Ях’ї ібн Ях’ї та від Ібн Вахба, ан-Насаї — від ‘Абд ар-Рахмана ібн аль-Касіма; усі вони передали його від Маліка. Муслім також передав від Нафі‘а, який сказав: «Я чув, як ‘Абдуллаг ібн Абі Бакр ібн Абі Кухафа розповідав ‘Абдуллагу ібн ‘Умару від ‘Аїші, що Пророк сказав: “Якби твій народ нещодавно не вийшов із невігластва — або, як сказано в іншій версії, із невір’я, — я витратив би скарб Кааби на шляху Аллага, опустив би її двері до землі та включив би до неї аль-Хіджр”».

Аль-Бухарі передав від аль-Асвада, що Ібн аз-Зубайр запитав його: «‘Аїша розповідала тобі багато таємних переказів. Що вона розповідала тобі про Каабу?» Я відповів: «Вона сказала мені, що Пророк сказав: “О ‘Аїшо, якби твій народ нещодавно не прийняв іслам…”» Тоді Ібн аз-Зубайр додав: «…нещодавно не залишив невір’я, я зруйнував би Каабу й зробив би в ній двоє дверей: одні, через які люди входили б, а інші — через які виходили б». Ібн аз-Зубайр так і зробив.

Цей хадис навів лише аль-Бухарі у своїй збірці «Сахіх» у «Книзі знання».

Муслім передав від ‘Аїші, що Посланець Аллага сказав їй: «Якби твій народ нещодавно не залишив невір’я, я зруйнував би Каабу й поставив її на основах Ібрагіма. Коли курайшити будували Дім, вони не довели його до повного розміру; я б також зробив для нього задню стіну». Муслім окремо передав від ‘Абдуллага ібн аз-Зубайра, який сказав: «Моя тітка, тобто ‘Аїша, розповіла мені, що Пророк сказав: “О ‘Аїшо, якби твій народ нещодавно не залишив багатобожжя, я зруйнував би Каабу, зрівняв її із землею, зробив би для неї двоє дверей — східні та західні, — і додав би до неї шість ліктів з аль-Хіджру. Адже курайшити зменшили її розмір, коли будували”».

Згадка про те, як курайшити збудували Каабу після Ібрагіма, мир йому, багато століть потому, за п’ять років до початку пророчої місії Посланця Аллага, мир йому й благословення Аллага. Він тоді допомагав переносити каміння, і йому було тридцять п’ять років. Мухаммад ібн Ісхак ібн Ясар у своїй книзі «Життєпис» сказав: «Коли Посланцеві Аллага виповнилося тридцять п’ять років, курайшити зібралися, щоб відбудувати Каабу. Вони давно збиралися накрити її дахом, але боялися руйнувати.

Доти вона була складена з каміння й сягала трохи вище зросту людини. Вони захотіли підняти її та накрити дахом. Причиною було те, що кілька людей викрали скарб Кааби, який зберігався в колодязі всередині неї. Скарб знайшли у Давіка, слуги Бану Маліх ібн ‘Амра з Хуза‘а, і курайшити відрубали йому руку. Люди розповідали, що викрадачі сховали скарб у Давіка.

Корабель римського купця викинуло хвилями до Джидди, і він розбився. Курайшити забрали його деревину, щоб використати для даху Кааби. У Мецці був копт-ремісник, який підготував для них частину потрібного. З колодязя Кааби, куди щодня клали принесені дари, виповзала змія й грілася на стіні Дому.

Її боялися, бо коли хтось наближався, вона піднімалася, шипіла й роззявляла пащу. Одного дня, коли вона грілася на стіні, як завжди, Аллаг послав до неї птаха, який схопив її й полетів. Курайшити сказали: “Ми сподіваємося, що Аллаг схвалив наш намір: у нас є вправний майстер і деревина, а Аллаг позбавив нас змії”.

Коли вони вирішили руйнувати Дім і відбудовувати його, Абу Вахб ібн ‘Амр ібн ‘Аїд ібн ‘Абд ібн ‘Імран ібн Махзум узяв камінь із Кааби, але той вислизнув з руки й повернувся на своє місце. Він сказав: “О курайшити! Не використовуйте для її будівництва нічого, крім добутого законним шляхом. Не кладіть до неї придане за розпусту, прибуток від лихварства й майно, відібране в людей несправедливо”.

Ібн Ісхак сказав: люди приписують ці слова аль-Валіду ібн аль-Мугірі ‘Абдуллагу ібн ‘Умару ібн Махзуму.

Потім курайшити розподілили між племенами ділянки Кааби. Ділянку з дверима доручили Бану ‘Абд Манаф і Захрі. Частину між Чорним і Єменським кутами — Бану Махзуму та племенам курайшитів, які приєдналися до них. Задню частину Дому — Бану Джумаху й Сагму.

Ділянку аль-Хіджру — Бану ‘Абд ад-Дару ібн Кусайю, Бану Асаду ібн ‘Абд аль-‘Уззі ібн Кусайю та Бану ‘Адді ібн Ка‘бу ібн Луайю; це і є аль-Хатім.

Люди боялися руйнувати Дім і відступали від цього. Тоді аль-Валід ібн аль-Мугір сказав: “Я почну руйнувати його”. Він узяв кирку, став біля Кааби й сказав: “О Аллагу, не карай нас! О Аллагу, ми бажаємо лише добра!” Потім почав руйнувати з боку двох кутів.

Люди чекали тієї ночі й казали: “Подивімося. Якщо з ним щось станеться, ми не руйнуватимемо більше й повернемо Дім до попереднього стану. Якщо ж нічого не станеться, то Аллаг схвалив нашу справу”. Наступного ранку аль-Валід повернувся до роботи, і люди почали руйнувати разом із ним.

Коли вони дійшли до фундаменту Ібрагіма, перед ними з’явилися зелені камені, схожі на наконечники списів, щільно з’єднані один з одним. Один чоловік із курайшитів просунув між двома каменями залізний лом, щоб витягнути один із них. Щойно камінь поворухнувся, Мекку стряс сильний поштовх, і вони припинили руйнувати фундамент.

Племена курайшитів збирали каміння для будівництва окремо, кожне — на своїй ділянці. Вони звели стіни до місця кута з Чорним каменем і почали сперечатися: кожне плем’я хотіло поставити його на місце, не поступаючись іншим. Суперечка загострилася, і вони приготувалися до битви. Бану ‘Абд ад-Дар принесли велику чашу, наповнену кров’ю, і уклали з Бану ‘Адді ібн Ка‘бу ібн Луайєм угоду битися до смерті.

Вони занурили руки в чашу з кров’ю, через що їх назвали «тими, хто вмочився в кров». Чотири чи п’ять днів курайшити залишалися в такому становищі.

Потім вони зібралися в мечеті, порадилися й домоглися взаємної згоди. За словами деяких оповідачів, Абу Умайя ібн аль-Мугіра ібн ‘Абдуллаг ібн ‘Умар ібн Махзум, який тоді був найстаршим серед курайшитів, сказав: “О курайшити! Нехай перший, хто ввійде до цієї мечеті, вирішить вашу суперечку”. Вони погодилися.

Першим увійшов Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага. Побачивши його, вони сказали: “Це аль-Амін, ми згодні з його рішенням. Це Мухаммад”. Коли він підійшов і вони розповіли йому про суперечку, він сказав: “Принесіть мені тканину”.

Йому принесли її, він власною рукою поклав у неї Чорний камінь і сказав: “Нехай кожне плем’я візьметься за край тканини”. Потім сказав: “Підніміть її разом”. Вони так і зробили. Коли тканину підняли до місця, він власною рукою поставив Камінь, а потім вони продовжили будівництво.

До початку одкровення курайшити називали Посланця Аллага аль-Аміном, тобто Надійним».

Коли вони завершили будівництво за своїм задумом, аз-Зубайр ібн ‘Абд аль-Мутталіб склав вірш про змію, якої боялися під час будівництва Кааби. Ібн Ісхак сказав, що за часів Пророка, мир йому й благословення Аллага, Кааба сягала вісімнадцяти ліктів і була накрита єменською тканиною; пізніше її вкрили смугастими плащами. Першим, хто вкрив її шовком, був аль-Хаджжадж ібн Юсуф.

Кааба залишалася в такому вигляді, як її збудували курайшити, поки не згоріла на початку правління ‘Абдуллага ібн аз-Зубайра, після шістдесятого року, наприкінці правління Язіда ібн Му‘авії, коли сирійці взяли в облогу Ібн аз-Зубайра. Тоді Ібн аз-Зубайр зруйнував її до землі й збудував на основах Ібрагіма, мир йому; він включив до неї аль-Хіджр і зробив двоє дверей — східні та західні, — на рівні землі, як почув від своєї тітки ‘Аїші, матері правовірних, нехай буде задоволений нею Аллаг, від Посланця Аллага. Вона залишалася такою протягом усього його правління, аж поки аль-Хаджжадж не вбив його.

Тоді за наказом ‘Абд аль-Маліка ібн Марвана аль-Хаджжадж повернув її до попереднього вигляду.

Муслім передав від ‘Ата: «Коли Дім згорів за часів Язіда ібн Му‘авії під час походу сирійців, Ібн аз-Зубайр залишив його таким, яким він був, доки люди не прибули на хадж. Він хотів підбадьорити їх або згуртувати проти сирійців. Коли люди повернулися з хаджу, він сказав: “О люди, порадьте мені щодо Кааби: зруйнувати її й відбудувати чи відремонтувати пошкоджене?” Ібн ‘Аббас сказав: “Я вже обміркував це й вважаю, що треба відремонтувати пошкоджене, залишити Дім, з яким люди прийняли іслам, і каміння, з яким люди прийняли іслам і якому торкався Пророк”.

Ібн аз-Зубайр сказав: “Якби згорів дім будь-кого з них, він не заспокоївся б, доки не відбудував би його. То як же залишити без відбудови Дім вашого Господа, Всемогутнього й Величного? Я проситиму в Господа правильного рішення три дні, а потім твердо вирішу”. Коли минули три дні, він вирішив зруйнувати Дім.

Люди боялися наближатися, щоб не сталося небесного лиха з першим, хто підніметься на нього. Нарешті один чоловік піднявся й кинув звідти камінь. Коли люди побачили, що його не спіткало лихо, вони почали руйнувати Дім і довели його до землі. Ібн аз-Зубайр поставив колони й закрив їх завісами, доки будівництво не піднялося.

Ібн аз-Зубайр сказав: “Я чув від ‘Аїші, нехай буде задоволений нею Аллаг, що Пророк сказав: ‘Якби твій народ нещодавно не залишив невір’я і якби в мене не було недостатньо коштів для будівництва, я включив би до Дому п’ять ліктів аль-Хіджру, зробив би для нього двері, через які люди входили б, і двері, через які виходили б’”. Він сказав: “Тепер у мене є кошти, і я не боюся людей”. Він додав до Дому п’ять ліктів із аль-Хіджру, аж поки відкрив фундамент, який побачили люди, й звів над ним будівлю. Висота Кааби була вісімнадцять ліктів.

Коли він додав до неї частину, то вважав її занизькою й збільшив висоту ще на десять ліктів. Він зробив двоє дверей: через одні входили, через інші виходили. Коли Ібн аз-Зубайра вбили, аль-Хаджжадж написав ‘Абд аль-Маліку й повідомив, що Ібн аз-Зубайр поставив будівлю на фундаменті, який бачили справедливі мешканці Мекки. ‘Абд аль-Малік написав йому: “Ми не маємо стосунку до того, що зруйнував Ібн аз-Зубайр.

Залиш те, що він додав до висоти, а додане ним із аль-Хіджру поверни до попередніх меж і замуруй двері, які він відкрив”. Аль-Хаджжадж зруйнував це й повернув Дім до попереднього вигляду». Ан-Насаї також передав цей хадис від Ібн аз-Зубайра, від ‘Аїші, але без повної історії.

Правильним було залишити те, що зробив ‘Абдуллаг ібн аз-Зубайр, нехай буде задоволений ним Аллаг, адже саме так хотів зробити Посланець Аллага. Однак він побоювався, що деякі люди відкинуть це через те, що недавно прийняли іслам і ще недавно перебували в невір’ї. ‘Абд аль-Малік не знав про цю Сунну. Коли ж він довідався, що ‘Аїша передала це від Посланця Аллага, то сказав: «Якби ж я залишив його таким, яким його зробив Ібн аз-Зубайр!»

Муслім передав від аль-Харіса ібн ‘Абд Аллага ібн Абі Рабі‘а: «Під час свого правління аль-Харіс прибув до ‘Абд аль-Маліка ібн Марвана. ‘Абд аль-Малік сказав: “Не думаю, що Абу Хубайб — мається на увазі Ібн аз-Зубайр — чув від ‘Аїші те, що він стверджував”. Аль-Харіс відповів: “Так, я чув це від неї”. ‘Абд аль-Малік запитав: “Що саме ти чув?”

Він відповів: “Вона сказала, що Посланець Аллага сказав: ‘Твій народ зменшив будівлю Дому. Якби вони нещодавно не залишили багатобожжя, я повернув би те, що вони не включили до нього. Якщо ж твій народ після мене захоче відбудувати його, приходь, і я покажу тобі те, що вони залишили’”. Він показав їй приблизно сім ліктів».

Це версія ‘Абдуллага ібн ‘Убайда. Аль-Валід ібн ‘Ата додав: «Пророк сказав: “Я зробив би для нього двоє дверей, поставлених на землю, одні — зі сходу, інші — із заходу. Чи знаєш ти, чому твій народ підняв його двері?” Вона відповіла: “Ні”.

Він сказав: “Вони прагнули, щоб до нього входили лише ті, кого вони дозволять. Коли чоловік хотів увійти, вони дозволяли йому піднятися, а коли він майже входив, відштовхували його, і він падав”. ‘Абд аль-Малік сказав аль-Харісу: “Ти чув це від неї?” Той відповів: “Так”.

Аль-Малік якийсь час постукував ціпком, а потім сказав: “Якби ж я залишив те, що він зробив”».

Цей хадис можна вважати підтвердженим від ‘Аїші, матері правовірних, адже його передано від неї кількома достовірними шляхами: від аль-Асвада ібн Язіда, аль-Харіса ібн ‘Абд Аллага ібн Абі Рабі‘а, ‘Абдуллага ібн аз-Зубайра, ‘Абдуллага ібн Мухаммада ібн Абі Бакра ас-Сиддика та ‘Урви ібн аз-Зубайра. Це свідчить про правильність того, що зробив Ібн аз-Зубайр. Було б добре залишити Каабу в такому вигляді. Однак, коли її вже повернули до попереднього стану, деякі вчені не схвалювали зміни.

Розповідають, що повелитель правовірних Гарун ар-Рашид або його батько аль-Магді запитав імама Маліка, чи слід зруйнувати Каабу й повернути її до того вигляду, якого надав їй Ібн аз-Зубайр. Малік відповів: «О повелителю правовірних! Не роби Дім Аллага іграшкою для правителів: нехай кожен, хто захоче його зруйнувати, руйнує». Ар-Рашид відмовився від цього наміру. Це передали ‘Іяд і ан-Нававі.

Кааба, ймовірно, залишатиметься в такому стані до кінця часів, аж поки її не зруйнує невисокий ефіоп. У двох збірках «Сахіх» від Абу Гурайри передано, що Посланець Аллага сказав: «Каабу зруйнує невисокий ефіоп». Аль-Бухарі передав від Ібн ‘Аббаса, нехай буде задоволений ними обома Аллаг, що Пророк сказав: «Ніби я бачу його — темношкірого, з викривленими ногами, — як він камінь за каменем руйнує її».

Імам Ахмад передав у своєму «Муснаді» від ‘Абдуллага ібн ‘Амра ібн аль-‘Аса, нехай буде задоволений ними обома Аллаг, що Посланець Аллага сказав: «Каабу зруйнує невисокий ефіоп; він зніме з неї прикраси й зірве її покривало. Наче я бачу його: лисуватий, із викривленою стопою, б’є по ній лопатою та киркою». «Викривлення стопи» означає відхилення між стопою та кісткою гомілки.

Це, а Аллаг знає краще, станеться після виходу Яджуджа й Маджуджа, адже в «Сахіх» аль-Бухарі від Абу Са‘іда аль-Худрі передано, що Посланець Аллага сказав: «Люди здійснюватимуть хадж і ‘умру до виходу Яджуджа й Маджуджа, а також після їхнього виходу».

Слова Всевишнього: «Господи наш! Зроби нас відданими Тобі, а з наших нащадків — громаду, віддану Тобі. Покажи нам наші обряди й прийми наше каяття. Воістину, Ти — Приймаючий каяття, Милосердний» — розповідь про мольбу Ібрагіма та Ісмаїла, мир їм обом.

Ібн Джарір сказав, що вони просили: «Зроби нас підкореними Твоєму наказу, покірними Твоїй покорі, щоб ми нікому, крім Тебе, не корилися й нікому, крім Тебе, не поклонялися». Ібн Абу Хатім передав від ‘Абд аль-Каріма щодо слів «Зроби нас відданими Тобі»: «Щирими перед Тобою», а щодо слів «а з наших нащадків — громаду, віддану Тобі»: «Щиру». Він також передав від Саляма ібн Абі Муті‘а, що коли його запитали про слова «Зроби нас відданими», він відповів: «Вони вже були відданими, але просили про стійкість». ‘Ікрима щодо слів «Господи наш!

Зроби нас відданими Тобі» сказав: «Аллаг відповів: “Я вже зробив”». А щодо слів «а з наших нащадків — громаду, віддану Тобі» — «Аллаг відповів: “Я вже зробив”». Ас-Судді сказав, що під громадою мав на увазі арабів. Ібн Джарір сказав: правильна думка полягає в тому, що це стосується і арабів, і інших, адже до нащадків Ібрагіма належать сини Ізраїля, а Всевишній сказав: «І серед народу Муси є громада, яка веде [людей] і чинить справедливо» (7:159).

Те, що сказав Ібн Джарір, не суперечить словам ас-Судді, адже окреме згадування арабів не виключає інших. Контекст стосується саме арабів, тому після цього сказано: «Господи наш! Пошли їм посланця з-поміж них, який читатиме їм Твої знамення, навчатиме їх Писання та мудрості й очищатиме їх…» — мається на увазі Мухаммад, мир йому й благословення Аллага. Він був посланий до них, як сказано: «Він — Той, Хто послав до неписьменних посланця з-поміж них самих» (62:2).

Однак це не заперечує, що його послання звернене до людей зі світлою та темною шкірою, адже Всевишній сказав: «Скажи: “О люди! Я — Посланець Аллага до всіх вас”» (7:158), та на це вказують інші беззаперечні докази.

Ця мольба Ібрагіма та Ісмаїла, мир їм обом, подібна до слів, якими Аллаг описав Своїх богобоязливих віруючих рабів: «І ті, які кажуть: “Господи наш! Даруй нам у наших дружинах і нащадках радість для очей наших і зроби нас прикладом для богобоязливих”» (25:74). Це бажання схвалене шаріатом. До повноти любові до поклоніння Всевишньому Аллагу належить бажання мати нащадків, які поклонятимуться лише Аллагу, не маючи співтоваришів.

Коли Всевишній сказав Ібрагіму: «Я зроблю тебе взірцем для людей», той запитав: «І з моїх нащадків?» Аллаг відповів: «Мій завіт не поширюється на несправедливих» (2:124). Також Ібрагім сказав: «Віддали мене й моїх синів від поклоніння ідолам» (14:35). У «Сахіх Муслім» від Абу Гурайри передано, що Пророк, мир йому й благословення Аллага, сказав: «Коли син Адама помирає, його справи припиняються, окрім трьох: невпинної милостині, знання, яким користуються, або праведної дитини, яка молиться за нього».

«І покажи нам наші обряди». Ібн Джурайдж передав від ‘Ата щодо цих слів: «Відкрий їх нам, навчи нас їх». Муджагід сказав, що йдеться про місця заклання жертовних тварин. Подібне передано від ‘Ата та Катада. Са‘ід ібн Мансур передав від Муджагіда: «Ібрагім сказав: “Покажи нам наші обряди”.

До нього прийшов Джібріль і привів його до Дому. Він сказав: “Піднімай основи”. Ібрагім підняв основи й завершив будівництво. Потім Джібріль узяв його за руку й повів до Сафи, сказавши: “Це — одне зі знамен Аллага”. Потім повів його до Марви й сказав: “І це — одне зі знамен Аллага”.

Потім повів його в напрямку Міни. Коли вони дійшли до ‘Акаби, біля дерева стояв Ібліс. Джібріль сказав: “Проголоси такбір і кинь у нього камінці”. Ібрагім проголосив такбір і кинув камінці. Ібліс пішов і став біля середньої джамри.

Коли Джібріль та Ібрагім проходили повз, він сказав: “Проголоси такбір і кинь у нього камінці”. Ібрагім проголосив такбір і кинув камінці. Ібліс пішов. Цей негідник хотів внести щось у хадж, але не зміг. Джібріль узяв Ібрагіма за руку й привів до аль-Маш‘ар аль-Хараму, сказавши: “Це — Священне місце”.

Потім узяв його за руку й привів до ‘Арафату. Він запитав: “Ти зрозумів те, що я тобі показав?” — і повторив це тричі. Ібрагім відповів: “Так”». Подібне передано від Абу Міджляза та Катада.

Абу Дауд ат-Таялісі передав від Ібн ‘Аббаса: «Коли Ібрагімові показали приписи обрядів, шайтан з’явився йому біля мас‘а. Ібрагім випередив його бігом. Потім Джібріль повів його до Міни й сказав: “Це місце стоянки людей”. Коли вони дійшли до Джамрат аль-‘Акаба, шайтан перегородив їм шлях, і Ібрагім кинув у нього сім камінців, аж поки той не зник.

Потім він привів його до середньої джамри, де шайтан знову перегородив шлях. Ібрагім кинув у нього сім камінців, аж поки той не зник. Потім він привів його до дальньої джамри, де шайтан знову перегородив шлях. Ібрагім кинув у нього сім камінців, аж поки той не зник.

Потім Джібріль привів його до Джам‘а й сказав: “Це — Маш‘ар”. Потім привів його до ‘Арафату й сказав: “Це — ‘Арафа”. Джібріль запитав його: “Ти пізнав?”»

Тафсир аль-Багаві

Всевишній сказав: «І ось Ібрагім піднімав основи Дому разом з Ісмаїлом». Оповідачі кажуть: «Аллаг створив місце Дому за дві тисячі років до землі. Воно було білою піною на воді, а землю було розпростерто з-під нього. Коли Аллаг зіслав Адама, мир йому, на землю, той відчув самотність і поскаржився Всевишньому.

Аллаг зіслав Дім, населений ангелами, зроблений з рубіна з Райських рубінів, із двома дверима з зеленого смарагду — східними та західними. Він поставив його на місці Дому й сказав: “О Адаме! Я зіслав тобі Дім, який ти обходиш, як обходять Мій Трон, і біля якого молишся, як моляться біля Мого Трону”. Він зіслав Камінь, який був білим, але почорнів від дотиків жінок, що мали менструацію, у часи невігластва.

Адам вирушив пішки з Індії до Мекки. Аллаг призначив ангела, який указав йому шлях до Дому. Адам здійснив хадж і виконав обряди. Коли він завершив, його зустріли ангели й сказали: “Нехай буде прийнятим твій хадж, Адаме! Ми здійснювали хадж до цього Дому ще за дві тисячі років до тебе”.

Ібн ‘Аббас, нехай буде задоволений ними обома Аллаг, сказав: “Адам здійснив сорок хаджів, пройшовши пішки з Індії до Мекки”. Так тривало до часу потопу. Тоді Всевишній підніс Дім на четверте небо. Щодня його відвідують сімдесят тисяч ангелів, і вони більше не повертаються до нього.

Аллаг послав Джібріля, мир йому, сховати Чорний камінь на горі Абу Кубайс, щоб уберегти його від потопу. Місце Дому залишалося порожнім до часу Ібрагіма.

Після народження Ісмаїла та Ісхака Аллаг наказав Ібрагіму збудувати Дім, у якому згадували б Його. Ібрагім попросив Всевишнього показати йому його місце. Аллаг послав спокій, щоб указати місце Дому. Це був стрімкий вітер із двома кінцями, схожий на змію.

Аллаг наказав Ібрагіму будувати там, де зупиниться спокій. Ібрагім пішов за ним, і вони дісталися Мекки. Спокій згорнувся над місцем Дому, як згортається щит. Так передано від ‘Алі та аль-Хасана. Ібн ‘Аббас сказав: «Аллаг послав хмару розміром із Каабу.

Вона рухалася, а Ібрагім ішов у її тіні, доки не прибув до Мекки. Хмара зупинилася над місцем Дому, і з неї пролунав голос до Ібрагіма: “Будуй під її тінню, нічого не додаючи й нічого не зменшуючи”». За іншою версією, Аллаг послав Джібріля, щоб він указав місце Дому, як сказано: «І вказали Ми Ібрагіму місце Дому» (22:26).

Ібрагім та Ісмаїл збудували Дім: Ібрагім будував, а Ісмаїл подавав йому каміння. Саме про це сказано: «І ось Ібрагім піднімав основи Дому разом з Ісмаїлом». Тобто вони зводили його фундамент; «основи» — множина від «основа». Аль-Кісаї сказав: «Йдеться про стіни Дому».

Ібн ‘Аббас сказав: «Дім збудовано з каміння п’яти гір: Тура Сіна, Тура Зайта, Лівану — гори в Шамі, аль-Джуді — гори в Джазирі, а його основи заклали з гори Хіра, що в Мецці».

Коли Ібрагім дійшов до місця Чорного каменя, він сказав Ісмаїлу: «Принеси мені гарний камінь, щоб він був знаком для людей». Ісмаїл приніс камінь, але батько сказав: «Принеси кращий за цей». Поки Ісмаїл шукав, гора Абу Кубайс покликала: «О Ібрагіме, у мене є для тебе довірений дар. Візьми його».

Ібрагім узяв Чорний камінь і поставив його на належне місце. За іншою версією, Всевишній збудував на небі Дім, який називається аль-Байт аль-Ма‘мур або ад-Дурах, і наказав ангелам збудувати на землі Каабу навпроти нього, такого самого розміру й вигляду. Також сказано, що першим Каабу збудував Адам, але вона зруйнувалася за часів потопу, а потім Аллаг указав її місце Ібрагіму, який відбудував її.

До слів Всевишнього: «Господи наш! Прийми від нас» — мається на увазі: вони сказали: «Господи наш! Прийми від нас наше будівництво». «Воістину, Ти — Всечуючий» — Ти чуєш нашу мольбу; «Всезнаючий» — знаєш наші наміри.

«Господи наш! Зроби нас відданими Тобі» — єдинобожниками, слухняними, щирими та покірними Тобі. «А з наших нащадків» — тобто з наших дітей — «громаду»; громада — це послідовники пророків; «віддану Тобі» — покірну Тобі.

«І покажи нам» — навчи нас і дай нам знання. Ібн Касір прочитав це слово з нерухомою літерою «ра», Абу ‘Амр — з коротким вимовлянням голосної, а решта — з касрою; Ібн ‘Амір та Абу Бакр також прочитали його з нерухомою «ра» в сурі «Фуссилат». Первісна форма — «ар’іна» (أرئنا); хамзу було вилучено заради полегшення, а її голосний перенесено на «ра». Той, хто вимовляє «ра» без голосного, каже: «Коли хамзу вилучили, зник і її голосний».

«Наші обряди» — приписи нашої релігії та обряди хаджу. Також сказано: місця нашого хаджу. Муджагід сказав: «Наші місця заклання жертовних тварин», адже «нусук» означає жертовну тварину. За іншою версією, маються на увазі місця поклоніння.

Первісне значення слова «нусук» — поклоніння, а «насік» — той, хто поклоняється. Аллаг відповів на їхню мольбу й послав Джібріля, який показав їм обряди в День ‘Арафа. Коли вони прибули до ‘Арафату, Джібріль запитав: «Ти пізнав, о Ібрагіме?» Той відповів: «Так». Звідси назва часу — «‘Арафа», а місцевості — «‘Арафат». «І прийми наше каяття» — прости нас. «Воістину, Ти — Приймаючий каяття, Милосердний».