Мольба за безпеку й достаток Мекки

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

Тобто Ібрагім звернувся з благанням за цей Дім, просячи Аллага зробити його безпечним містом і наділити його жителів різними плодами. Потім він, мир йому, обмежив це благання віруючими, дотримуючись належної шанобливості перед Аллагом: адже його перша мольба була без обмеження, а у відповіді на неї було встановлено обмеження — виняток для несправедливих. Коли ж він попросив для них прожитку й обмежив прохання віруючими, Аллаг пояснив, що Його прожиток охоплює і віруючого, і невіруючого, і грішника, і слухняного. Всевишній сказав: «А хто не увірує» — тобто Я наділю їх усіх: і мусульман, і невіруючих.

Мусульманин скористається прожитком, щоб поклонятися Аллагу, а потім перейде від нього до насолоди Раю. Невіруючий же недовго насолоджуватиметься ним. «А потім Я примушу його» — тобто змушу й поволочу проти його волі — «до вогняної кари. Жахливим же є цей кінець!»

Тафсир імама Ібн Касіра

Слова Всевишнього: «І ось Ібрагім сказав: “Господи! Зроби це містом безпечним і наділи плодами тих його жителів, які увірували в Аллага та в Останній День!”»

Імам Абу Джа‘фар ібн Джарір передав: нам розповів Ібн Башшар, сказав: нам розповів ‘Абд ар-Рахман ібн Махді, сказав: нам розповів Суф’ян, від Абу аз-Зубайра, від Джабіра ібн ‘Абдуллага, який сказав: Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: «Воістину, Ібрагім оголосив священними Дім Аллага й територію навколо нього, зробивши її безпечною, а я оголосив священною Медину — простір між її двома лавовими полями: там не можна полювати на дичину й рубати колючі дерева». Так само цей хадіс передав ан-Насаї від Мухаммада ібн Башшара, відомого як Бундар.

Його також навів Муслім від Абу Бакра ібн Абу Шайби та ‘Амра ан-Накіда, які передали його від Абу Ахмада аз-Зубайрі, від Суф’яна ас-Саурі.

Також Ібн Джарір сказав: нам розповіли Абу Курейб і Абу ас-Саїб, які сказали: нам розповів Ібн Ідріс; і нам розповів Абу Курейб: нам розповів ‘Абд ар-Рахім ар-Разі. Обидва сказали: ми чули від Аш‘аса, від Нафі‘а, від Абу Гурайри, що Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: «Воістину, Ібрагім був рабом Аллага і Його близьким другом, а я — раб Аллага і Його посланець. Ібрагім оголосив Мекку священною, а я оголосив священною Медину — простір між її двома лавовими полями, її колючі дерева й дичину. У ній не можна носити зброю для бою і не можна рубати дерева, хіба що для корму верблюда».

Цей шлях передачі є незвичним і не наводиться в жодній із шести канонічних збірок. Однак основа хадісу є в «Сахіху» Мусліма з іншого шляху передачі від Абу Гурайри, нехай буде задоволений ним Аллаг: коли люди бачили перші плоди, вони приносили їх Посланцеві Аллага, мир йому й благословення Аллага. Коли Посланець Аллага брав їх, то казав: «О Аллагу, благослови для нас наші плоди, благослови для нас нашу Медину, благослови наш са‘ і наш мудд. О Аллагу, Ібрагім — Твій раб, близький друг і пророк, а я — Твій раб і пророк.

Він благав Тебе за Мекку, а я благаю Тебе за Медину про те саме, про що він благав Тебе за Мекку, і ще про стільки ж». Потім він кликав найменшу дитину й давав їй ті плоди. В іншій версії сказано: «Благословення разом із благословенням», а потім він давав їх найменшій із присутніх дітей. Це текст Мусліма.

Потім Ібн Джарір сказав: нам розповів Абу Курейб, сказав: нам розповів Кутайба ібн Са‘ід, сказав: нам розповів Бакр ібн Мудар, від Ібн аль-Хада, від Абу Бакра ібн Мухаммада, від ‘Абдуллага ібн ‘Амра ібн ‘Усмана, від Рафа‘а ібн Хадіджа, який сказав: Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: «Ібрагім оголосив Мекку священною, а я оголошую священним простір між двома лавовими полями Медини». Цей хадіс передав лише Муслім — від Кутайби, від Бакра ібн Мудара; його текст точно відповідає наведеному.

У двох «Сахіхах» від Анаса ібн Маліка передано, що Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав Абу Тальсі: «Знайди мені хлопця з ваших хлопців, який прислужуватиме мені». Абу Тальха вирушив зі мною, посадивши мене позаду себе, і я прислужував Посланцеві Аллага щоразу, коли він зупинявся. У цьому хадісі сказано: потім він повернувся, і коли перед ним показалася гора Ухуд, то промовив: «Це гора, яка любить нас і яку ми любимо». Коли ж він наблизився до Медини, то сказав: «О Аллагу, я оголошую священним простір між її двома горами так само, як Ібрагім оголосив Мекку священною.

О Аллагу, благослови їхній мудд і їхній са‘». В іншій версії, наведеній у двох збірках, сказано: «О Аллагу, благослови їхні міри, благослови їхній са‘ і благослови їхній мудд». Аль-Бухарі додав: тобто жителів Медини.

Також у двох «Сахіхах» від Анаса передано, що Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: «О Аллагу, дай Медині подвійне благословення того, яким Ти наділив Мекку». Від ‘Абдуллага ібн Зайда ібн ‘Асима, нехай буде задоволений ним Аллаг, передано від Пророка, мир йому й благословення Аллага: «Ібрагім оголосив Мекку священною і благав за неї. І я оголосив Медину священною, як Ібрагім оголосив священною Мекку, і благав для неї про благословення її мудда й са‘ так само, як Ібрагім благав за Мекку».

Цей хадіс передав аль-Бухарі, і це його текст; Муслім передав його з таким формулюванням: «Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: “Ібрагім оголосив Мекку священною і благав за її жителів. А я оголосив Медину священною, як Ібрагім оголосив священною Мекку, і благав для неї про благословення її са‘ і мудда так само, як Ібрагім благав для жителів Мекки”».

Від Абу Са‘іда, нехай буде задоволений ним Аллаг, передано, що Пророк, мир йому й благословення Аллага, сказав: «О Аллагу, Ібрагім оголосив Мекку священною і зробив її забороненою [для порушення її недоторканності], а я оголосив священною Медину — простір між двома її гірськими проходами. У ній не можна проливати кров, носити зброю для бою чи зрізати дерево, хіба що для корму. О Аллагу, благослови нашу Медину, благослови наш са‘ і наш мудд. О Аллагу, додай до благословення ще два благословення». Цей хадіс передав Муслім.

Хадісів про недоторканність Медини багато. Ми навели лише ті з них, що стосуються оголошення Ібрагімом, мир йому, Мекки священною, адже це відповідає благородному аяту. Є й інші хадіси, які свідчать, що Всевишній Аллаг оголосив Мекку священною ще до створення небес і землі. У двох «Сахіхах» від ‘Абдуллага ібн ‘Аббаса, нехай буде задоволений ними Аллаг, передано, що Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, у день завоювання Мекки сказав: «Воістину, це місто Аллаг оголосив священним у день, коли створив небеса й землю, тож воно буде священним за велінням Аллага до Судного Дня.

Нікому до мене не дозволялося битися в ньому, а мені це було дозволено лише на одну частину дня. Воно священне за велінням Аллага до Судного Дня: його колючих рослин не можна зрізати, його дичину не можна лякати, а знайдену річ не можна підбирати, окрім як тому, хто оголошуватиме про неї, шукаючи власника». Тоді аль-‘Аббас сказав: «О Посланцю Аллага, крім ізхіру, адже він потрібен їхнім ковалям і для їхніх домівок». Він відповів: «Окрім ізхіру».

Це текст Мусліма. У двох збірках від Абу Гурайри передано схожий хадіс.

Після цього аль-Бухарі сказав: «Абан ібн Саліх передав від аль-Хасана ібн Мусліма, від Сафійї бінт Шайби: “Я чула від Пророка, мир йому й благословення Аллага, подібне”». Цей хадіс, наведений аль-Бухарі без повного ланцюга передавачів, передав імам Абу ‘Абдуллаг ібн Маджа від Мухаммада ібн ‘Абдуллага ібн Ну‘айра, від Юнуса ібн Букайра, від Мухаммада ібн Ісхака, від Абана ібн Саліха, від аль-Хасана ібн Мусліма ібн Йаннака, від Сафійї бінт Шайби, яка сказала: «Я чула, як Пророк, мир йому й благословення Аллага, виголошував проповідь у рік завоювання Мекки. Він сказав: “О люди!

Воістину, Аллаг оголосив Мекку священною в день, коли створив небеса й землю, і вона буде священною до Судного Дня. Її дерева не можна зрізати, її дичину не можна лякати, а знайдену річ не можна брати, окрім як тому, хто оголошуватиме про неї”». Тоді аль-‘Аббас сказав: «Окрім ізхіру, адже він потрібен для домівок і могил». Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, відповів: «Окрім ізхіру».

Абу Шурайх аль-‘Адаві сказав ‘Амру ібн Са‘іду, коли той посилав війська до Мекки: «Дозволь мені, о правителю, повідомити тобі слова, сказані Посланцем Аллага, мир йому й благословення Аллага, наступного дня після завоювання Мекки. Їх чули мої вуха, моє серце їх запам’ятало, а мої очі бачили його, коли він промовляв їх. Він воздав хвалу Аллагу й прославив Його, а потім сказав: “Воістину, Аллаг оголосив Мекку священною, а не люди. Тому людині, яка вірує в Аллага й Останній День, не дозволено проливати в ній кров чи зрізати в ній дерево.

Якщо хтось посилатиметься на те, що Посланцеві Аллага дозволили битися в ній, скажіть йому: Аллаг дозволив це Своєму Посланцеві, але не дозволив вам. Мені було дозволено це лише на одну частину дня, а сьогодні її недоторканність повернулася до такої, якою була вчора. Нехай присутній передасть це відсутньому”». Абу Шурайха запитали: «Що сказав тобі ‘Амр?»

Він відповів: «Я знаю це краще за тебе, о Абу Шурайху: Священна територія не захищає того, хто чинить непослух, утікача, винного у вбивстві, чи втікача, який скоїв злочин». Цей хадіс передали аль-Бухарі й Муслім; це текст Мусліма.

Коли це відомо, немає суперечності між хадісами, які свідчать, що Аллаг оголосив Мекку священною в день створення небес і землі, та хадісами, які вказують, що її оголосив священною Ібрагім, мир йому. Ібрагім лише передав від Аллага Його постанову про її недоторканність. Вона була священним містом перед Аллагом ще до того, як Ібрагім, мир йому, збудував там [Каабу]. Так само Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, був записаний у Аллага як Печатка пророків ще тоді, коли Адам був у глині, проте Ібрагім, мир йому, сказав: «Господи наш!

Пошли їм посланця з-поміж них самих». Аллаг відповів на його благання відповідно до Свого передвічного знання й приречення. Тому в хадісі передано, що люди запитали: «О Посланцю Аллага, розкажи нам про початок твоєї місії». Він сказав: «Про мольбу мого прабатька Ібрагіма, благу звістку Іси, сина Мар’ям, і про те, що моя мати побачила, ніби з неї вийшло світло, яке осяяло палаци Шама».

Тобто вони запитували про початок появи його місії. Незабаром, якщо забажає Аллаг, про це буде сказано докладніше.

Що ж до питання про те, яка з двох святинь краща — Мекка чи Медина, — більшість учених вважає кращою Мекку, а Малік і його послідовники — Медину. Докази щодо цього буде розглянуто в іншому місці, якщо забажає Аллаг; на Нього ми покладаємося.

Слова Всевишнього, якими Він повідомляє про Свого близького друга: «Господи! Зроби це містом безпечним», тобто захищеним від страху, щоб його жителям не загрожувало жахіття. Аллаг здійснив це і за Своїм законом, і за Своїм приреченням. Також Він сказав: «Хто увійде до нього, буде в безпеці»; «Невже вони не бачать, що Ми зробили їхньою святинею безпечне місце, тоді як людей навколо них викрадають», — і в інших аятах.

Хадіси про заборону битви в Мекці вже наведено. У «Сахіху» Мусліма від Джабіра передано: «Я чув, як Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: “Нікому не дозволено носити зброю в Мецці”».

У цій сурі сказано: «Господи! Зроби це містом безпечним», тобто зроби це місце безпечним містом. Це доречно, адже молитва пролунала до побудови Кааби. У сурі «Ібрагім» сказано: «І ось Ібрагім сказав: “Господи! Зроби це містом безпечним”».

Там це доречно, бо, як відомо краще, ця мольба була ніби повторно промовлена вже після побудови Дому й облаштування там його мешканців, а також після народження Ісхака, який був молодшим за Ісма‘іла на тринадцять років. Саме тому наприкінці тієї мольби сказано: «Хвала Аллагу, Який дарував мені в старості Ісма‘іла та Ісхака. Воістину, мій Господь чує мольбу».

Слова Всевишнього: «І наділи плодами тих його жителів, які увірували в Аллага та в Останній День». Він сказав: «А хто не увірує, тому Я дозволю насолоджуватися життям лише недовго. А потім Я примушу його до вогняної кари. Жахливим же є цей кінець!»

Абу Джа‘фар ар-Разі передав від ар-Рабі‘а ібн Анаса, від Абу аль-‘Алії, від Убая ібн Ка‘ба щодо слів: «А хто не увірує, тому Я дозволю насолоджуватися життям лише недовго. А потім Я примушу його до вогняної кари. Жахливим же є цей кінець!» — що це слова Аллага. Такого погляду дотримувалися Муджагід і ‘Ікрима; саме його визнав правильним Ібн Джарір, нехай змилується над ним Всевишній.

Інші читали: «Він сказав: “А хто не увірує, тому Я дозволю насолоджуватися життям лише недовго…”», вважаючи ці слова продовженням мольби Ібрагіма. Таку думку передав Абу Джа‘фар від ар-Рабі‘а, від Абу аль-‘Алії, який сказав: «Ібн ‘Аббас говорив, що це слова Ібрагіма: він просить свого Господа дозволити невіруючому недовго насолоджуватися життям». Абу Джа‘фар передав від Лейса ібн Абу Сулайма, від Муджагіда щодо слів «а хто не увірує, тому Я дозволю насолоджуватися життям лише недовго»: «Тобто невіруючого Я також забезпечу», а слова «а потім Я примушу його до вогняної кари. Жахливим же є цей кінець!» означають те, що сказано.

Мухаммад ібн Ісхак сказав: «Коли Ібрагім, мир йому, відокремив у своїй мольбі тих, кому Аллаг не призначив права опіки, від решти — прагнучи близькості до Аллага, Його любові й розриву з тими, хто порушує Його наказ, навіть якщо вони були його нащадками, — то зрозумів із повідомлення Аллага, що серед них будуть несправедливі й що завіт не охопить їх. Тоді Аллаг сказав: “Хто не увірує, того Я також забезпечу — і праведного, і грішника — та дозволю йому насолоджуватися життям лише недовго”».

Хатім ібн Ісма‘іл передав від Хаміда аль-Харрата, від ‘Аммара ад-Дагні, від Са‘іда ібн Джубайра, від Ібн ‘Аббаса щодо слів Всевишнього: «Господи! Зроби це містом безпечним і наділи плодами тих його жителів, які увірували в Аллага та в Останній День». Ібн ‘Аббас сказав: «Ібрагім хотів обмежити [прохання про прожиток] віруючими, а не всіма людьми. Тож Аллаг відкрив: “Я забезпечу й невіруючих так само, як забезпечую віруючих.

Невже Я створю творіння, а потім не даватиму їм прожитку?! Я дозволю їм недовго насолоджуватися життям, а потім примушу їх до вогняної кари. Жахливим же є цей кінець!”» Потім Ібн ‘Аббас прочитав: «Кожному — і цим, і тим — Ми даруємо з дарів твого Господа, і дар твого Господа не є забороненим».

Це передав Ібн Мардавайг. Подібне також передано від ‘Ікрими й Муджагіда.

Це подібне до слів Всевишнього: «Воістину, ті, які вигадують про Аллага брехню, не матимуть успіху. Вони недовго насолоджуватимуться життям у цьому світі, а потім повернуться до Нас, і Ми дамо їм відчути сувору кару за те, що вони не вірували»; «Нехай тебе не засмучує невір’я того, хто не увірував: до Нас вони повернуться, і Ми повідомимо їм про те, що вони робили. Воістину, Аллаг знає те, що в грудях.

Ми дозволяємо їм недовго насолоджуватися життям, а потім примушуємо їх до тяжкої кари»; «Якби не побоювання, що люди стануть однією спільнотою, Ми зробили б для тих, хто не вірує в Милостивого, срібні дахи їхніх домівок і сходи, якими вони піднімалися б, двері їхніх домівок, ложа, на яких вони спиралися б, та оздоблення. Усе це — лише тимчасова насолода земного життя, а в Господа твого майбутнє життя призначене для богобоязливих».

Слова «а потім Я примушу його до вогняної кари. Жахливим же є цей кінець!» означають: після того як Він дозволить невіруючому насолоджуватися земним життям і розширить для нього його блага, Він неодмінно поведе його до вогняної кари — жахливого місця повернення. Отже, Аллаг дає їм відстрочку й час, а потім хапає їх хваткою Всемогутнього, Всесильного.

Так само Він сказав: «Скільком поселенням Я давав відстрочку, хоча вони були несправедливими, а потім схопив їх! І до Мене — повернення». У двох «Сахіхах» передано: «Ніхто не буває терплячішим, коли чує щось образливе, ніж Аллаг: вони приписують Йому сина, а Він усе одно дарує їм прожиток і здоров’я». Також у «Сахіху» сказано: «Воістину, Аллаг дає несправедливому відстрочку, але коли схоплює його, то вже не відпускає».

Потім він прочитав: «Такою є хватка твого Господа, коли Він хапає поселення, що чинять несправедливість. Воістину, Його хватка болісна й сувора».

Дехто читав: «Він сказав: “А хто не увірує, тому Я дозволю насолоджуватися життям лише недовго…”», вважаючи цей аят продовженням мольби Ібрагіма. Це незвичне читання, яке суперечить читанням семи канонічних читців; до того ж побудова контексту не підтримує його. Аллаг знає краще. У канонічному читанні займенник у слові «сказав» стосується Всевишнього Аллага, як і вимагає контекст.

За незвичним читанням він стосувався б Ібрагіма, що суперечить побудові мовлення. Всевишній Аллаг знає краще. На це читання спиралися ті, хто вважав, що недоторканність Мекки була встановлена лише через Ібрагіма, близького друга Аллага. Однак сказано також, що Мекка була священною від самого створення землі; це думка ясніша й переконливіша. Посилання: 3:97; 29:67; 14:35; 14:39; 17:20; 10:69–70; 31:23–24; 43:33–35; 22:48; 11:102.

Тафсир аль-Багаві

Слова Всевишнього: «І ось Ібрагім сказав: “Господи! Зроби це…”» — тобто Мекку; за іншим тлумаченням, священну територію. «Містом безпечним» — тобто містом, де його жителі перебувають у безпеці. «І наділи його жителів плодами».

Він звернувся з такою мольбою, бо це була долина, де не росли посіви. У переказах оповідається, що ат-Таїф був одним із міст Шаму, розташованим в Йорданії. Коли Ібрагім, мир йому, промовив цю мольбу, Аллаг наказав Джібрілю, мир йому, вирвати його [ат-Таїф] із корінням, обнести навколо Дому сім разів, а потім поставити на місце, де він розташований і нині. Саме звідти походить більшість плодів Мекки.

«Тих із них, які увірували в Аллага та в Останній День» — це мольба лише за віруючих.

«Він сказав» — тобто Всевишній Аллаг. «А хто не увірує, тому Я дозволю недовго насолоджуватися життям». Ібн ‘Амір читав це слово в полегшеній формі, з даммою над хамзою; решта читців читали його у посиленій формі. Значення обох читань однакове: «недовго» — тобто Я наділю невіруючого прожитком також, аж до завершення його строку.

Адже Всевишній Аллаг пообіцяв прожиток усім створінням — і віруючим, і невіруючим. Він обмежив його словом «недовго», бо земні насолоди мізерні. «А потім Я примушу його» — тобто в майбутньому житті змушу його. «До вогняної кари.

Жахливим же є цей кінець!» — тобто місце повернення, до якого він прийде.

Муджагід сказав: «Біля Макама [Ібрагіма] знайшли запис, у якому було сказано: “Воістину, Аллаг — Володар Бакки. Він створив її в день, коли створив сонце й місяць, оголосив її священною в день, коли створив небеса й землю, оточив її сімома праведними ангелами, а її прожиток надходить до неї трьома шляхами. Благословенні в ній м’ясо й вода”».