Молитва про прощення і перемогу
رَبَّنَا اغْفِرْ لَنَا ذُنُوبَنَا، وَإِسْرَافَنَا فِي أَمْرِنَا، وَثَبِّتْ أَقْدَامَنَا، وَانْصُرْنَا عَلَى الْقَوْمِ الْكَافِرِينَ.
رَبَّنَا اغْفِرْ لَنَا ذُنُوبَنَا وَإِسْرَافَنَا فِي أَمْرِنَا وَثَبِّتْ أَقْدَامَنَا وَانْصُرْنَا عَلَى الْقَوْمِ الْكَافِرِينَ
Не вдалося завантажити аудіо. Спробуйте пізніше.
«Господи наш! Прости нам гріхи наші та нестриманість у справі нашій! Ствердь поступ наш і допоможи нам проти невіруючих людей!»
Форми: дієслова «ігфір» (اغْفِرْ), «саббіт» (ثَبِّتْ) і «унсур» (انْصُرْ). Мольба праведних соратників пророків (ріббійюнів) під час битв. Вона містить визнання власних гріхів і надмірностей перед проханням про перемогу.
Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді
Потім Він згадав їхні слова і те, як вони просили свого Господа про допомогу, сказавши: «І не було їхніх слів» — тобто в тих важких обставинах — «окрім як: “Господи наш! Прости нам гріхи наші та надмірність у наших справах”». Надмірність — це вихід за межі дозволеного до забороненого. Вони знали, що гріхи й надмірність — серед найголовніших причин позбавлення допомоги, а відмова від них — серед причин перемоги, тому просили свого Господа простити їх.
Водночас вони не покладалися лише на ті зусилля, яких доклали, виявляючи терпіння, а спиралися на Аллага і просили Його утвердити їхні стопи під час зустрічі з невіруючими ворогами та допомогти їм проти тих. Отже, вони поєднали терпіння й відмову від протилежного йому, каяття та благання про прощення, а також прохання про допомогу до свого Господа. Тож не дивно, що Аллаг допоміг їм і дарував їм добрий кінець у цьому світі й у Наступному.
Тафсир імама Ібн Касіра
Їхніми постійними словами були лише ці: «Господи наш! Прости нам гріхи наші та надмірність у наших справах, утвердь наші стопи й допоможи нам проти невіруючих людей!»
Тафсир аль-Багаві
Слова Всевишнього: «І не було їхніх слів» — граматично це присудок дієслова «було», а його ім’я міститься у словах «окрім як сказали». Значення таке: коли їхнього пророка було вбито, вони не промовили нічого, крім: «Господи наш! Прости нам гріхи наші», тобто малі гріхи, «та надмірність у наших справах», тобто великі гріхи, «утвердь наші стопи», щоб вони не похитнулися, «і допоможи нам проти невіруючих людей!» Так чому ж ви, сподвижники Мухаммада, не вчинили й не сказали так само?
У «Сахіх аль-Бухарі» (№ 2824) передається про гідність стійкості в бою та щирого звернення до Аллага під час важких випробувань.