Подяка за Божі милості

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

Він усміхнувся, засміявшись із її слів, захоплений її красномовністю, щирою порадою та влучним висловом. Такими є пророки, мир їм: вони мають довершені манери, дивуються тому, чому належить дивуватися, а їхній сміх не переходить межі усмішки. Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, переважно усміхався, коли сміявся. Адже гучний сміх свідчить про легковажність і погані манери.

А відсутність усмішки та здивування там, де є привід дивуватися, свідчить про грубість характеру й тиранічність. Посланці непричетні до цього.

Висловивши вдячність Аллагові, Який привів його до такого становища, Сулейман сказав: «Господи! Спонукай мене» — тобто надихни мене й допоможи мені «дякувати за Твою милість, якою Ти обдарував мене й моїх батьків». Адже милість, дарована батькам, є милістю і для їхньої дитини. Він попросив свого Господа допомогти йому належно дякувати за Його релігійні й мирські блага, даровані йому та його батькам.

«І чинити добро, яким Ти будеш задоволений» — тобто допоможи мені чинити добро, яким Ти будеш задоволений, бо воно відповідає Твоєму наказу, звершується щиро й не містить нічого, що його псує чи применшує. «І введи мене з милості Своєї» — адже до цієї милості належить Рай — «до числа Твоїх праведних рабів», бо милість призначена праведним відповідно до різних ступенів і становищ, які вони посідають. Такий приклад того, яким був Сулейман, коли почув звернення мурахи й її заклик.

Тафсир імама Ібн Касіра

«Він усміхнувся й засміявся з її слів та сказав: “Господи! Спонукай мене дякувати за Твою милість, якою Ти обдарував мене й моїх батьків, і чинити добро, яким Ти будеш задоволений”» — тобто: «Надихни мене дякувати за Твою милість, якою Ти обдарував мене, навчивши мене мови птахів і тварин, а моїх батьків — Ісламом і вірою в Тебе. “І чинити добро, яким Ти будеш задоволений”» — тобто чинити те, що Ти любиш і чим задоволений.

«І введи мене з милості Своєї до числа Твоїх праведних рабів» — тобто, коли Ти упокоїш мене, приєднай мене до праведних серед Твоїх рабів і до найвищого товариства Твоїх наближених. А твердження деяких тлумачів, ніби ця долина була в землях Шаму або деінде, а ця мураха мала два крила, як муха, чи інші подібні перекази, не мають жодної ваги. Передають від Науфа аль-Бікалі, що мурахи Сулеймана були завбільшки з вовків. Так я побачив це слово записаним із літерою «йа»; насправді ж там має бути «ба», отже, це помилка переписувача. Аллаг знає краще.

Мета тут у тому, що Сулейман, мир йому, зрозумів її слова й усміхнувся, засміявшись із них. Це справді надзвичайна річ. Ібн Абі Хатім сказав: «Розповів нам мій батько; розповів нам Мухаммад ібн Башшар; розповів нам Язід ібн Гарун: передав нам Міс‘ар від Зайда аль-‘Амі, від Абу ас-Сиддика ан-Наджі, що той сказав: “Одного разу Сулейман, мир йому, вийшов просити дощу. І побачив мураху, яка лежала на спині, піднявши лапки до неба, і казала: ‘О Аллагу!

Ми — одне з Твоїх створінь і не можемо обійтися без Твого напування. Якщо Ти не напоїш нас, ми загинемо’. Тоді Сулейман сказав: ‘Повертайтеся: вас уже напоєно завдяки благанню когось іншого’”».

У «Сахіху» Мусліма наводиться хадис від Абу Гурайри, що Пророк, мир йому і благословення Аллага, сказав: «Одного з пророків укусила мураха. Він наказав спалити мурашник, і його спалили. Тоді Аллаг відкрив йому: “Невже через те, що тебе вкусила одна мураха, ти знищив цілу громаду зі створінь, які прославляють Аллага? Чому ж не одну мураху?”»

Тафсир аль-Багаві

Слова Всевишнього: «Він усміхнувся й засміявся з її слів». Аз-Заджжадж сказав: «Більшість сміху пророків — це усмішка». Слово «засміявся» тут означає «усміхнувся». Кажуть, спочатку він усміхнувся, а наприкінці засміявся.

Нам повідомив ‘Абд аль-Вахід аль-Малігі; повідомив Ахмад ібн ‘Абдаллаг ан-Ну‘аймі; передав Мухаммад ібн Юсуф; передав Мухаммад ібн Ісма‘іл; передав Ях’я ібн Сулейман; розповів мені Ібн Вагб; повідомив нам ‘Амр — тобто Ібн аль-Харіс; повідомив нам ан-Надр; йому передав Сулейман ібн Ясар, від ‘Аїші, яка сказала: «Я ніколи не бачила, щоб Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сміявся так, щоб було видно його піднебінний язичок. Він лише усміхався».

Нам повідомив ‘Абдаллаг ібн ‘Абд ас-Самад аль-Джаузджані; повідомив Абу аль-Касім аль-Хуза‘і; повідомив аль-Хайсам ібн Кулайб; передав Абу ‘Іса; передав Кутайба ібн Са‘ід; передав Ібн Лагі‘а від ‘Абдаллага ібн аль-Мугири, від ‘Абдаллага ібн аль-Харіса ібн Джуз’а, який сказав: «Я не бачив нікого, хто усміхався б більше за Посланця Аллага, мир йому і благословення Аллага».

Мукатіль сказав: «Сулейман засміявся зі слів мурахи від подиву, адже людина, побачивши те, чого раніше не знала, дивується й сміється». Потім Сулейман прославив свого Господа за те, чим Той його обдарував.

«І сказав: “Господи! Спонукай мене”» — тобто надихни мене «дякувати за Твою милість, якою Ти обдарував мене й моїх батьків, і чинити добро, яким Ти будеш задоволений. І введи мене з милості Своєї до числа Твоїх праведних рабів» — тобто введи мене до їхньої громади, впиши моє ім’я поруч із їхніми і воскреси мене серед них. Ібн ‘Аббас сказав: «Він має на увазі: разом з Ібрагімом, Ісма‘ілом, Ісхаком, Я‘кубом та іншими пророками, що були після них». Також сказано: «Введи мене з милості Своєї до Раю разом із праведними рабами»