Молитва про терпіння та стійкість

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

«Чим ти дорікаєш нам?» — тобто: «За що ти засуджуєш нас і погрожуєш нам?» Адже немає за нами іншої провини, окрім того, що ми увірували в нашого Господа. Якщо це провина, за яку дорікають і заслуговують на покарання, то ось наша провина. Потім вони звернулися до Аллага з благанням зміцнити їх і дарувати їм терпіння: «Господи наш!

Даруй нам», тобто вилий на нас, «терпіння» — велике терпіння, на що вказує невизначена форма слова. Адже це тяжке випробування, що може коштувати життя, і для нього потрібне велике терпіння, аби серце залишалося стійким, віруючий був упевнений у своїй вірі, а сильне хвилювання вщухло. «І забери нас відданими Тобі», тобто покірними Твоєму велінню й послідовниками Твого Посланця. Очевидно, Фараон здійснив проти них свою погрозу, а Всевишній Аллаг зміцнив їх у вірі.

Фараон, його знать і простолюд, що йшов за знаттю, гордовито відвернулися від знамень Аллага й заперечили їх, чинячи несправедливість і виявляючи пиху, коли знамення прийшли до них.

Тафсир імама Ібн Касіра

Вони сказали: «Господи наш! Даруй нам терпіння», тобто охопи нас терпінням у сповідуванні Твоєї релігії та стійкістю в ній, «і забери нас відданими Тобі», тобто послідовниками Твого пророка Муси, мир йому. Вони сказали Фараону: «Винось же свій вирок: ти можеш судити лише в земному житті. Ми увірували в нашого Господа, щоб Він простив нам наші гріхи й те чаклунство, до якого ти нас примусив.

Аллаг — Кращий і Вічний. Воістину, тому, хто прийде до свого Господа грішником, уготована Геєнна: там він не помре й не житиме. А ті, хто прийде до Нього віруючим, учинивши праведні діяння, матимуть найвищі ступені». На початку дня вони були чаклунами, а наприкінці стали праведними мучениками.

Ібн Аббас, Убайд ібн Умайр, Катада та Ібн Джурайдж сказали: «На початку дня вони були чаклунами, а наприкінці — мучениками». Та-Га, 72–75.

Тафсир аль-Багаві

«Чим ти нам дорікаєш?» — тобто: що ти в нас ненавидиш? Ад-Даххак та інші сказали: «У чому ти нас звинувачуєш?» Ата сказав: «Якого гріха ми завдали тобі, за який ти караєш нас?» — «Окрім того, що ми увірували в знамення нашого Господа, коли вони прийшли до нас». Потім вони звернулися по допомогу до Всевишнього Аллага й сказали: «Господи наш!

Даруй нам» — тобто вилий на нас — «терпіння і забери нас відданими Тобі». Аль-Кальбі згадував, що Фараон відрубав їм руки й ноги та розіп’яв їх. Інші сказали, що він не зміг їх схопити, спираючись на слова Всевишнього: «За допомогою Наших знамень ви обоє і ті, хто піде за вами, переможете; вони не дістануться до вас» (аль-Касас, 35).