Мольба про справедливий суд

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

(«Ми неодмінно звели б на Аллага наклеп, якби повернулися до вашої релігії після того, як Аллаг урятував нас від неї».) Тобто: «Будьте свідками проти нас: якби ми повернулися до неї після того, як Аллаг урятував нас від неї та визволив від її зла, то ми були б брехунами, які зводять наклеп на Аллага». Адже ми знаємо, що немає більшого наклепу, ніж приписувати Аллагу співтовариша, тоді як Він — Єдиний, Один, Самодостатній, Який не взяв Собі ні дитини, ні дружини, ні співтовариша у владі.

(«І не личить нам повертатися до неї».) Тобто такому, як ми, неможливо повернутися до неї, адже це неймовірно.

Пророк Шуайб (мир йому) з багатьох причин позбавив їх надії на те, що погодиться з ними: по-перше, він ненавидів їхню релігію і відкидав багатобожжя, якого вони дотримувалися; по-друге, він назвав їхню релігію неправдою та заявив перед ними, що він і ті, хто з ним, були б брехунами, якби пішли за ними; по-третє, він визнав милість Аллага, Який урятував їх від цієї релігії; по-четверте, повернення до неї після того, як Аллаг повів їх прямим шляхом, неможливе з огляду на їхній теперішній стан і те, що в їхніх серцях є шанування Всевишнього Аллага та визнання їхнього поклоніння Йому.

Він — єдине Божество, якому належить поклонятися, без будь-якого співтовариша; божества ж багатобожників — цілковита неправда й неможливість. Аллаг дарував їм розум, завдяки якому вони розрізняють істину й неправду, правильний шлях і оману.

А якщо розглядати це з погляду волі Аллага та Його невідворотного рішення щодо творінь, від яких ніхто не може ухилитися, навіть якби причини повторювалися, а сили об’єднувалися, то вони не стверджують про себе, що неодмінно зроблять щось або відмовляться від нього. Тому вони зробили виняток: («І не личить нам повертатися до неї, хіба що цього побажає Аллаг, Господь наш».) Тобто ні ми, ні будь-хто інший не можемо вийти за межі Його волі, яка відповідає Його знанню та мудрості. (Наш Господь осягає знанням кожну річ.)

Йому відомо, що є добрим для Його рабів, і як Він ними розпоряджається.

(«На Аллага ми покладаємося».) Тобто ми покладаємося на Нього, сподіваючись, що Він утвердить нас на прямому шляху й убереже від усіх шляхів, які ведуть до Пекла. Адже того, хто покладається на Аллага, Він забезпечує всім необхідним і полегшує йому справи релігії та мирського життя.

(«Господи наш! Розсуди між нами та народом нашим по правді».) Тобто допоможи пригнобленому й тому, хто має рацію, проти гнобителя, який уперто відкидає істину. (І Ти — найкращий із тих, хто вирішує.) Рішення Всевишнього Аллага для Його рабів буває двох видів: рішення через знання — коли Він роз’яснює істину й неправду, правильний шлях і оману, а також хто тримається прямого шляху, а хто відхиляється від нього.

Тафсир імама Ібн Касіра

(«І не личить нам повертатися до неї, хіба що цього побажає Аллаг, Господь наш».) Це відсилає до волі Аллага, адже Він знає все й охопив Своїм знанням кожну річ.

(«На Аллага ми покладаємося».) Тобто в усіх наших справах — як у тому, що ми робимо, так і в тому, від чого утримуємося.

(«Господи наш! Розсуди між нами та народом нашим по правді».) Тобто винеси рішення між нами та нашим народом і допоможи нам проти них.

(«І Ти — найкращий із тих, хто вирішує».) Тобто найкращий із суддів, адже Ти справедливий і ніколи не чиниш несправедливо.

Тафсир аль-Багаві

(«Ми неодмінно звели б на Аллага наклеп, якби повернулися до вашої релігії після того, як Аллаг урятував нас від неї, і не личить нам повертатися до неї».) Після того, як Аллаг визволив нас від неї.

(«Хіба що цього побажає Аллаг, Господь наш».) Тобто: хіба що в знанні та волі Аллага вже було визначено, що ми повернемося до неї. Тоді Його рішення щодо нас здійсниться, а Його постанова набуде чинності.

Якщо запитають: «Що означають слова “Або ви неодмінно повернетеся до нашої релігії” та “І не личить нам повертатися до неї”, якщо Шуайб ніколи не сповідував їхньої релігії, тож як можна було сказати, що він повернеться до неї?» — відповідь така: це означає «або ви неодмінно увійдете до нашої релігії», а він відповів: «Нам не личить входити до неї». Також сказано, що це означає: «якщо ми станемо належати до вашої релігії», адже слово «повернутися» може означати «стати». За іншим тлумаченням, мається на увазі народ Шуайба: вони були невіруючими, а потім увірували, і Шуайб відповів від їхнього імені.

Слова Всевишнього: (Господь наш осягає знанням кожну річ.) Його знання охоплює кожну річ.

(«На Аллага ми покладаємося».) У тому, що стосується погроз, якими ви нам погрожуєте. Потім Шуайб, утративши надію на те, що вони виправляться, промовив:

(«Господи наш! Розсуди між нами та народом нашим».) Тобто винеси між нами рішення. («По правді».) «Аль-Фаттах» (الفتّاح) — це суддя. («І Ти — найкращий із тих, хто вирішує».) Тобто найкращий із суддів.