Прощення і милість Аллага

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

Коли сини Ізраїля покаялися та повернулися до правильного шляху, Муса обрав серед них сімдесят чоловіків із найкращих, щоб вони попросили прощення для свого народу перед Господом. Аллаг призначив їм час, коли вони мали з’явитися. Коли вони прийшли туди, то сказали: «О Мусо! Покажи нам Аллага відкрито!»

Вони виявили до Аллага велику зухвалість і повелися з Ним неввічливо. Тоді їх охопив землетрус, і вони знепритомніли та загинули.

Муса, мир йому, не переставав благати Аллага, смиренно звертаючись до Нього, і казав: «Господи! Якби Ти побажав, то знищив би їх раніше, ще до того, як вони прийшли, коли вони мали можливість просити прощення для свого народу. А тепер вони самі стали несправедливими. Невже Ти знищиш нас за те, що вчинили нерозумні серед нас?»

Тобто люди зі слабким розумом і легковажними судженнями. Муса благав Аллага й виправдовував їх тим, що ті, хто зухвало повівся з Аллагом, не мали достатнього розуму, який утримав би їх від слів і вчинків. Вони також зазнали випробування, яке може спантеличити людину й змусити її боятися втратити свою релігію. Тож він сказав: «Це тільки Твоє випробування!

Ти вводиш ним в оману, кого побажаєш, і ведеш прямим шляхом, кого побажаєш! Ти — наш Покровитель, тож прости нам і помилуй нас! Ти — найкращий із тих, хто прощає». Тобто Ти — найкращий, хто прощає, найдостойніший милувати, найщедріший у даруванні й добродіянні.

Наче Муса, мир йому, сказав: «Господи, передусім усі ми прагнемо дотримуватися Твоєї покори й увірувати в Тебе. Той, кому Ти дарував розум і правильне бачення та кого Ти обдарував успіхом, залишається прямим. А той, чий розум слабкий і чиє судження легковажне, відхилився через випробування — саме з цих двох причин. Та Ти — Наймилосердніший із милосердних і найкращий із тих, хто прощає, тож прости нас і помилуй нас».

Аллаг відповів на його прохання, оживив їх після смерті та простив їм їхні гріхи.

Завершуючи свою мольбу, Муса сказав: «Даруй нам найкраще в цьому житті», тобто корисне знання, щедрий прожиток і праведні вчинки, «і в житті наступному» — те, що Аллаг приготував для Своїх праведних наближених. «Ми повертаємося до Тебе», тобто повернулися до Тебе, визнаючи свої недоліки, і звертаємося до Тебе в усіх наших справах.

Всевишній Аллаг сказав: «Моєю карою Я вражаю, кого побажаю», — тих, хто нещасний і сам наражає себе на її причини. «А милість Моя охоплює кожну річ» — горішній і земний світи, праведних і грішних, віруючих і невіруючих. Немає жодного створіння, до якого не дійшла б милість Аллага і якого не охопили б Його щедрість та добродіяння. Однак особлива милість, що приносить щастя в цьому житті й у наступному, призначена не кожному.

Тому Аллаг сказав: «Я призначу її тим, які богобоязливі», уникаючи гріхів — малих і великих, «які дають закят» тим, хто має на нього право, «і які вірують у Наші знамення». Повнота віри в знамення Аллага полягає в розумінні їхнього значення та дотриманні того, чого вони вимагають. До цього належить зовнішнє й внутрішнє слідування за Пророком, хай благословить його Аллаг і вітає, в основах релігії та її відгалуженнях.

Тафсир імама Ібн Касіра

Алі ібн Абі Тальха передав від Ібн Аббаса щодо тлумачення цього аята: «Аллаг наказав Мусі обрати зі свого народу сімдесят чоловіків. Він обрав сімдесят і вийшов із ними, щоб вони звернулися з мольбою до свого Господа. Серед того, про що вони просили Аллага, було: “О Аллаг, даруй нам те, чого Ти не дарував нікому до нас і не даруєш нікому після нас!” Аллагу не сподобалася ця їхня мольба».

«Господи! Якби Ти побажав, то знищив би їх раніше, як і мене!» (аяти далі). Ас-Судді сказав: «Аллаг наказав Мусі прийти до Нього разом із людьми з-поміж синів Ізраїля, щоб вони попросили прощення за поклоніння тельцю. Він призначив їм час.

Муса обрав сімдесят чоловіків зі свого народу, а потім повів їх просити прощення. Коли вони прийшли на те місце, то сказали: “О Мусо! Ми не повіримо тобі, поки не побачимо Аллага відкрито, адже ти розмовляв із Ним. Тож покажи Його нам!”

Їх уразила блискавка, і вони померли. Муса підвівся, плачучи й благаючи Аллага: “Господи! Що я скажу синам Ізраїля, коли повернуся до них, якщо Ти знищив їхніх найкращих?”»

«Господи! Якби Ти побажав, то знищив би їх раніше, як і мене!» Мухаммад ібн Ісхак сказав: «Муса обрав із синів Ізраїля сімдесят найкращих чоловіків і сказав: “Ідіть до Аллага, покайтеся перед Ним у тому, що ви вчинили, і попросіть Його прийняти покаяння за тих із вашого народу, кого ви залишили позаду. Постуйте, очистіться й очистіть свій одяг”.

Він повів їх до гори Синай на час, призначений для нього його Господом; він приходив туди лише з Його дозволу та відома. Коли сімдесят чоловіків виконали те, що він їм наказав, і вирушили з ним на зустріч із Господом, вони сказали Мусі: “Попроси, щоб ми почули слова нашого Господа”. Він відповів: “Добре”. Коли Муса наблизився до гори, на неї опустився стовп хмари, огорнувши всю гору.

Муса підійшов, увійшов у неї й сказав людям: “Підійдіть”. Коли Аллаг розмовляв із Мусою, на чолі Муси з’являлося яскраве світло, на яке жодна людина не могла дивитися, тож перед ним була завіса. Люди наблизилися, а коли ввійшли, то впали ниць і почули, як Аллаг розмовляє з Мусою, наказуючи й забороняючи: “Роби так, не роби так”. Коли Він завершив Свої настанови Мусі, хмара розсіялася.

Муса підійшов до них, і вони сказали: “Ми не повіримо тобі, поки не побачимо Аллага відкрито!” Тоді їх охопив землетрус — блискавка, — і їхні душі були вирвані; усі вони померли. Муса підвівся, благаючи свого Господа й покірно звертаючись до Нього: “Господи! Якби Ти побажав, то знищив би їх раніше, як і мене!”

Вони повелися нерозумно; невже ми знищимо й тих із синів Ізраїля, хто залишився позаду?»

Суф’ян ас-Саурі передав: «Розповів мені Абу Ісхак від ‘Умари ібн Абд ас-Салулі, від Алі ібн Абі Таліба, нехай буде задоволений ним Аллаг, який сказав: “Муса, Гарун, Шабр і Шубайр вирушили до підніжжя гори. Гарун ліг на ложе, і Великий та Всемогутній Аллаг забрав його душу. Коли Муса повернувся до синів Ізраїля, вони сказали: ‘Де Гарун?’ Він відповів: ‘Великий та Всемогутній Аллаг забрав його’.

Вони сказали: ‘Ти вбив його, бо заздрив нам через його лагідність і м’який характер’, — або щось подібне. Муса сказав: ‘Оберіть, кого побажаєте’. Вони обрали сімдесят чоловіків. Ось про це й сказано у словах Всевишнього: ‘Муса обрав зі свого народу сімдесят чоловіків’.

Коли вони прийшли до Гаруна, то спитали: ‘О Гарун, хто вбив тебе?’ Він відповів: ‘Мене ніхто не вбивав, але Аллаг забрав мою душу’. Вони сказали: ‘О Мусо, віднині ми більше не будемо тобі не коритися’. Тоді їх охопив землетрус.

Муса почав повертатися праворуч і ліворуч та казати: ‘Господи! Якби Ти побажав, то знищив би їх раніше, як і мене! Невже Ти знищиш нас за те, що вчинили нерозумні серед нас? Це тільки Твоє випробування! Ти вводиш ним в оману, кого побажаєш, і ведеш прямим шляхом, кого побажаєш!’

Аллаг оживив їх і зробив усіх пророками”». Це дуже дивне повідомлення, а ‘Умара ібн Абд — невідомий мені передавач. Його також передав Шу’ба від Абу Ісхака, від чоловіка з роду Бані Салул, від Алі, згадавши цю розповідь.

Ібн Аббас, Муджагід, Катада та Ібн Джурайдж сказали: «Їх охопив землетрус, бо вони не відокремилися від свого народу під час поклоніння тельцю й не заборонили їм цього». Таке тлумачення узгоджується зі словами Муси: «Невже Ти знищиш нас за те, що вчинили нерозумні серед нас?» і його словами: «Це тільки Твоє випробування!» Тобто Твоє випробування, перевірка й іспит, — так сказали Ібн Аббас, Са’ід ібн Джубайр, Абу аль-Алія, Рабі’ ібн Анас та інші вчені з-поміж ранніх і пізніших поколінь.

Іншого значення тут немає. Сенс такий: справа належить лише Тобі, і рішення належить лише Тобі. Що Ти побажаєш, те станеться. Ти вводиш в оману, кого побажаєш, і ведеш прямим шляхом, кого побажаєш. Немає того, хто поведе прямим шляхом того, кого Ти ввів в оману, і немає того, хто введе в оману того, кого Ти повів прямим шляхом.

Ніхто не дасть того, чого Ти не дав, і ніхто не втримає того, що Ти дарував. Уся влада належить Тобі, і все рішення — Твоє; Тобі належать творіння й повеління.

«Ти — наш Покровитель, тож прости нам і помилуй нас! Ти — найкращий із тих, хто прощає». Прощення означає приховування гріха й відмову карати за нього. Коли милість згадується разом із прощенням, мається на увазі, що надалі людину не буде введено в подібний гріх.

«Ти — найкращий із тих, хто прощає» — тобто ніхто не прощає гріхів, окрім Тебе.

«Даруй нам найкраще в цьому житті й у житті наступному». Перша частина мольби — прохання відвернути небажане, а ця частина — прохання здобути бажане.

«Даруй нам найкраще в цьому житті й у житті наступному», тобто признач і утверди для нас благо в обох життях. Тлумачення цього вже наводилося в сурі «аль-Бакара».

«Ми повертаємося до Тебе» — тобто ми каємося, повертаємося й навертаємося до Тебе. Так сказали Ібн Аббас, Са’ід ібн Джубайр, Муджагід, Абу аль-Алія, ад-Даххак, Ібрагім ат-Таймі, ас-Судді, Катада та інші. Саме таке значення це слово має і в мові. Ібн Джарір сказав: «Ібн Вакі’ розповів нам: мій батько розповів нам від Шаріка, від Джабіра, від Абдулли ібн Наджі, від Алі, нехай буде задоволений ним Аллаг, який сказав: “Юдеїв назвали юдеями, бо вони сказали: ‘Ми повертаємося до Тебе’”». Джабір — це Ібн Язід аль-Джу’фі, слабкий передавач.

Всевишній відповів Мусі на його слова: «Це тільки Твоє випробування!» — такими словами: «Моєю карою Я вражаю, кого побажаю, а милість Моя охоплює кожну річ, тож Я призначу її тим, які богобоязливі». Тобто Я чиню, що побажаю, і вирішую, що забажаю; у всьому цьому — Моя мудрість і справедливість. Преславний Він, немає божества, гідного поклоніння, крім Нього.

Слова Всевишнього: «А милість Моя охоплює кожну річ» — великий аят, що вказує на всеохопність і загальність милості. Подібними є Його слова про тих, хто несе Трон, і тих, хто навколо нього: «Господи наш! Ти охопив кожну річ милістю і знанням» (40:7).

Імам Ахмад сказав: «Розповів нам Абд ас-Самад; розповів нам мій батько; розповів нам аль-Джурайрі; розповів нам Абу Абдуллах аль-Джушамі; розповів нам Джундуб — це Джундуб ібн Абдуллах аль-Баджалі, нехай буде задоволений ним Аллаг, — який сказав: “Прийшов бедуїн, зупинив свою верблюдицю, прив’язав її, а потім помолився позаду Посланця Аллага, хай благословить його Аллаг і вітає. Коли Посланець Аллага завершив молитву, той підійшов до верблюдиці, розв’язав її, сів верхи й вигукнув: ‘О Аллаг, помилуй мене й Мухаммада та не долучай до нашої милості нікого!’

Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг і вітає, сказав: ‘Як ви гадаєте, хто більше збився зі шляху — цей чоловік чи його верблюдиця? Хіба ви не чули, що він сказав?’ Вони відповіли: ‘Так’. Він сказав: ‘Він звузив широку милість.

Воістину, Великий і Всемогутній Аллаг створив сто милостей, одну з них зіслав, і завдяки їй створіння виявляють милосердя одне до одного — джини, люди й тварини. А дев’яносто дев’ять милостей Він залишив у Себе. То як ви гадаєте, хто більше збився зі шляху — цей чоловік чи його верблюдиця?’”» Цей хадис передав Абу Дауд від Алі ібн Насра, від Абд ас-Самада з таким самим ланцюгом передавачів.

Імам Ахмад також сказав: «Розповів нам Яг’я ібн Са’ід від Сулеймана, від Абу Усмана, від Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає, який сказав: “Воістину, у Великого та Всемогутнього Аллага є сто милостей. Однією з них створіння виявляють милосердя одне до одного, і завдяки їй дикі тварини лагідні до своїх дитинчат, а дев’яносто дев’ять Він відклав до Дня воскресіння”».

Цей хадис окремо передав лише Муслім; він навів його від Сулеймана — сина Тархана — і Давуда ібн Абі Гінда, обидва вони передали від Абу Усмана, якого звали Абд ар-Рахман ібн Мілль, від Сальмана аль-Фарісі, від Пророка, хай благословить його Аллаг і вітає.

Ахмад сказав: «Розповів нам ‘Аффан; розповів нам Хаммад, від Асіма ібн Бахдали, від Абу Саліха, від Абу Гурайри, що Пророк, хай благословить його Аллаг і вітає, сказав: “У Аллага є сто милостей. Дев’яносто дев’ять Він залишив у Себе, а одну дарував вам, щоб ви виявляли милосердя одне до одного — джини, люди та всі створіння. Коли настане День воскресіння, Він приєднає її до решти”». Ахмад передав цей хадис лише з таким ланцюгом передавачів.

Ахмад також сказав: «Розповів нам ‘Аффан; розповів нам Абд аль-Вахід; розповів нам аль-А’маш, від Абу Саліха, від Абу Са’іда, який сказав: Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг і вітає, сказав: “У Аллага є сто милостей. Одну з них Він розподілив між створіннями, і завдяки їй люди, дикі тварини й птахи виявляють милосердя одне до одного”». Ібн Маджа передав його від Абу Му’авії, від аль-А’маша, з таким самим ланцюгом.

Хафіз Абу аль-Касім ат-Табарані сказав: «Розповів нам Мухаммад ібн Усман ібн Абі Шайба; розповів нам Ахмад ібн Юнус; розповів нам Са’д Абу Гайлан аш-Шайбані, від Хаммада ібн Абі Сулеймана, від Ібрагіма, від Сіля ібн Зафара, від Хузайфи ібн аль-Ямана, нехай буде задоволений ним Аллаг, який сказав: Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг і вітає, сказав: “Клянуся Тим, у Чиїй руці моя душа! До Раю неодмінно увійде грішник у своїй релігії, нерозумний у життєвих справах. Клянуся Тим, у Чиїй руці моя душа! До Раю неодмінно увійде той, кого вогонь очистив від його гріха.

Клянуся Тим, у Чиїй руці моя душа! У День воскресіння Аллаг неодмінно дарує таке прощення, що Ібліс прагнутиме отримати його для себе”». Це дуже дивний хадис, а цього Са’да я не знаю.

Слова Всевишнього «Я призначу її тим, які богобоязливі» означають: Я неодмінно дарую їм Свою милість як вияв щедрості й добродіяння, як сказано у Всевишнього: «Ваш Господь узяв на Себе милість» (6:54). «Тим, які богобоязливі», — тобто тим, хто має ці якості. Це — умма Мухаммада, хай благословить його Аллаг і вітає: вони остерігаються багатобожжя та тяжких гріхів. «Які дають закят» — дехто сказав, що йдеться про очищення душ, інші — про майновий закят; можливо, маються на увазі обидва види, адже цей аят був зісланий у Мецці.

«І які вірують у Наші знамення», тобто визнають їх правдивість.

(7:156) «Ти вводиш ним в оману, кого побажаєш, і ведеш прямим шляхом, кого побажаєш»; (40:7); (6:54); закят.

Тафсир аль-Багаві

Слова Всевишнього: «Муса обрав зі свого народу» — тобто обрав чоловіків зі свого народу; прийменник «зі» опущено, тому слово стоїть у знахідному відмінку. «Сімдесят чоловіків для призначеного Нами часу». Це свідчить, що не всі вони поклонялися тельцю. Ас-Судді сказав: «Аллаг наказав Мусі прийти до Нього разом із людьми з-поміж синів Ізраїля, щоб вони попросили прощення за поклоніння тельцю.

Муса обрав зі свого народу сімдесят чоловіків. Коли вони прийшли на те місце, то сказали: “Ми не повіримо тобі, поки не побачимо Аллага відкрито!” Їх уразила блискавка, і вони померли». Ібн Ісхак сказав: «Муса обрав їх, щоб вони покаялися перед Аллагом у тому, що вчинили, і попросили прощення для тих із їхнього народу, кого залишили позаду». Це свідчить, що весь народ поклонявся тельцю.

Катада, Ібн Джурайдж і Мухаммад ібн Ка’б сказали: «Їх охопив землетрус, бо вони не відокремилися від свого народу, коли ті поклонялися тельцю, і не закликали до схвалюваного та не забороняли осудного». Ібн Аббас сказав: «Сімдесят чоловіків, які сказали: “Ми не повіримо тобі, поки не побачимо Аллага відкрито!” — і яких уразила блискавка (2:55), були не тими сімдесятьма, яких охопив землетрус. Аллаг, Преславний Він, наказав Мусі обрати зі свого народу сімдесят чоловіків. Муса обрав їх і вийшов із ними, щоб вони звернулися з мольбою до свого Господа.

Серед того, про що вони просили, було: “О Аллаг, даруй нам те, чого Ти не дарував нікому до нас і не даруєш нікому після нас!” Аллагу не сподобалася ця їхня мольба, і їх охопив землетрус».

Вагб сказав: «Землетрус не був гуркотом. Коли люди побачили ту велич, їх охопило тремтіння, вони стривожилися й затремтіли так, що здавалося, ніби їхні суглоби розійдуться. Муса побачив це, пожалів їх і злякався, що вони помруть. Йому було боляче втратити їх: вони були його помічниками в добрих справах, слухняними й покірними.

Тоді він почав благати, плакати й звертатися до свого Господа. Аллаг припинив їхнє тремтіння, вони заспокоїлися й почули слова свого Господа».

«Він сказав» — тобто Муса: «Господи! Якби Ти побажав, то знищив би їх раніше» — через поклоніння тельцю, — «як і мене» — за вбивство копта. «Невже Ти знищиш нас за те, що вчинили нерозумні серед нас?» — тобто ті, хто поклонявся тельцю. Муса подумав, що їх покарали за те, що вони взяли собі тельця, і поставив це запитання.

Аль-Мубаррад сказав: його слова «Невже Ти знищиш нас за те, що вчинили нерозумні серед нас?» — це запитання, сказане з благанням про милість, тобто: «Не знищуй нас». Муса, мир йому, знав, що Аллаг настільки справедливий, що не покладає на одного провину іншого.

Слова Всевишнього «Це тільки Твоє випробування» означають: те випробування, у яке потрапили нерозумні, було лише Твоїм випробуванням і перевіркою. Ним Ти ввів в оману людей, які спокусилися, а інших повів прямим шляхом і зберіг їх, щоб вони залишилися у Твоїй релігії. У цьому й полягає значення слів: «Ти вводиш ним в оману, кого побажаєш, і ведеш прямим шляхом, кого побажаєш! Ти — наш Покровитель» — наш Захисник і Хранитель, — «тож прости нам і помилуй нас! Ти — найкращий із тих, хто прощає».

«Даруй нам» — тобто постанови для нас. «Найкраще в цьому житті» — блага й здоров’я, «і в житті наступному найкраще» — прощення й Рай. «Ми повертаємося до Тебе» — тобто каємося перед Тобою.

«Він сказав» — Всевишній Аллаг: «Моєю карою Я вражаю, кого побажаю» зі Своїх створінь, «а милість Моя охоплює кожну річ» — поширюється на все. Аль-Хасан і Катада сказали: «У цьому житті Його милість охоплює праведних і грішних, а в День воскресіння вона буде призначена лише богобоязливим». Аттія аль-‘Ауфі сказав: «Милість охоплює кожну річ, але вона належить лише тим, які богобоязливі. Невіруючий отримує прожиток, а віруючих захищають від нього через широту милості Аллага, тож він живе в її охопленні.

Але коли він потрапить у наступне життя, милість буде призначена тільки віруючим. Це подібне до того, як людина освітлюється чужим світильником, але коли власник забирає світильник, вона залишається без світла».

Ібн Аббас, нехай буде задоволений ним Аллаг, Катада та Ібн Джурайдж сказали: «Коли було зіслано: “Милість Моя охоплює кожну річ”, Ібліс сказав: “Я теж належу до тих речей”. Тоді Всевишній Аллаг сказав: “Я призначу її тим, які богобоязливі, дають закят і вірують у Наші знамення”. Юдеї та християни також побажали її собі й сказали: “Ми богобоязливі, віруємо й даємо закят”, але Аллаг призначив її цій громаді».