Мольба про долучення до свідків

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

«Коли вони чують те, що зіслано Посланцю» Мухаммаду, мир йому й благословення Аллага, це впливає на їхні серця, і вони смиряються перед цим. Їхні очі повняться сліз через істину, яку вони почули й у якій переконалися. Тому вони увірували та визнали її, сказавши: «Господи наш! Ми увірували, тож запиши нас серед тих, хто свідчить!»

Йдеться про громаду Мухаммада, мир йому й благословення Аллага: вони свідчать, що Аллаг єдиний, що Його посланці справді були послані та що принесене ними — істина; вони також свідчать про те, хто з попередніх громад увірував, а хто відкинув віру. Вони — справедливі, і їхнє свідчення приймається, як сказав Всевишній: «І так Ми зробили вас громадою поміркованою, щоб ви були свідками для людей, а Посланець був свідком для вас» (аль-Бакара, 143).

Наче їх дорікали за віру та поспіх у ній, тож вони сказали: «А чому нам не вірити в Аллага й ту істину, яка прийшла до нас, і чому нам не прагнути, щоб Господь наш увів нас разом із праведними людьми?» Тобто що перешкоджає нам увірувати в Аллага, адже від нашого Господа прийшла до нас істина, у якій немає місця сумнівам? Якщо ми увіруємо й підемо за істиною, то сподіваємося, що Аллаг уведе нас до Раю разом із праведними людьми. То що ж може завадити нам? Хіба це не спонукає поспішити, підкоритися вірі й не відставати від неї?

Тафсир імама Ібн Касіра

Потім Він описав їх як тих, хто підкоряється істині, йде за нею та є справедливим, сказавши: «Коли вони чують те, що зіслано Посланцю, ти бачиш, як їхні очі повняться сліз від того, що вони пізнали з істини» (аль-Маїда, 83), тобто через звістку, яка була в них про появу Мухаммада, мир йому й благословення Аллага.

«Вони говорять: “Господи наш! Ми увірували, тож запиши нас серед тих, хто свідчить!”» — тобто серед тих, хто свідчить про істинність цього й увірував у нього. Ан-Насаї передав від ‘Амра ібн ‘Алі аль-Фалласа, від ‘Умара ібн ‘Алі ібн Мукаддама, від Гішама ібн ‘Урви, від його батька, від ‘Абдуллага ібн аз-Зубайра, що цей аят був зісланий про ан-Наджаші та його сподвижників: «Коли вони чують те, що зіслано Посланцю, ти бачиш, як їхні очі повняться сліз від того, що вони пізнали з істини. Вони говорять: “Господи наш!

Ми увірували, тож запиши нас серед тих, хто свідчить!”» Ат-Табарані передав: нам розповів Абу Шубайль ‘Убайдуллаг ібн ‘Абдуррахман ібн Вакид, нам розповів його батько, нам розповів аль-‘Аббас ібн аль-Фадль, від ‘Абд аль-Джаббара ібн Нафі‘ ад-Даббі, від Катада та Джа‘фара ібн Іяса, від Са‘іда ібн Джубайра, від Ібн ‘Аббаса щодо слів Аллага: «Коли вони чують те, що зіслано Посланцю, ти бачиш, як їхні очі повняться сліз», — той сказав: «Вони були землеробами — тобто хліборобами, — які прибули з Ефіопії разом із Джа‘фаром ібн Абу Талібом.

Коли Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, прочитав їм Коран, вони увірували, і їхні очі повнилися сліз. Посланець Аллага сказав: “Можливо, коли ви повернетеся на свою землю, то повернетеся до своєї релігії?” Вони відповіли: “Ми не відступимо від нашої релігії”. І тоді були зіслані ці слова про них».

Ібн Абу Хатім, Ібн Мардавайг і аль-Хакім у «аль-Мустадраку» передали через Самака, від ‘Ікрими, від Ібн ‘Аббаса щодо слів «тож запиши нас серед тих, хто свідчить», що йдеться про Мухаммада, мир йому й благословення Аллага, та його громаду: саме вони є свідками, свідчачи, що їхній Пророк доніс послання, а посланці донесли його. Аль-Хакім сказав: «Існад достовірний, але вони обоє не наводили цей хадис».

Всевишній сказав: «А чому нам не вірити в Аллага й ту істину, яка прийшла до нас, і чому нам не прагнути, щоб Господь наш увів нас разом із праведними людьми?» Ці християни — саме ті, про кого сказано: «І, воістину, серед людей Писання є такі, які вірують в Аллага, у те, що зіслано вам і що зіслано їм, смиренні перед Аллагом…» (Аль ‘Імран, 199). Це ті, про кого Аллаг сказав: «Ті, кому Ми дарували Писання раніше, вірують у нього. Коли читають їм його, вони говорять: “Ми увірували в нього.

Воістину, це істина від нашого Господа. Ще раніше ми були мусульманами”. Таким буде даровано їхню нагороду двічі за те, що вони були терплячими; вони відвертають зло добром і витрачають із того, чим Ми наділили їх. Коли чують пусті слова, то відвертаються від них і говорять: “Нам — наші вчинки, а вам — ваші.

Мир вам! Ми не прагнемо товариства невігласів”» (аль-Касас, 52–55). Вони не купують за знамення Аллага малу ціну. Саме таким належить нагорода від їхнього Господа. Воістину, Аллаг швидкий у розрахунку.

Тафсир аль-Багаві

«А чому нам не вірити в Аллага й ту істину, яка прийшла до нас?» Юдеї дорікнули їм, запитавши: «Чому ви увірували?» Вони відповіли їм цими словами.

«І ми прагнемо, щоб Господь наш увів нас разом із праведними людьми», тобто до громади Мухаммада, мир йому й благословення Аллага. Поясненням цього є слова Всевишнього: «Землю успадкують Мої праведні раби» (аль-Анбія, 105).

«Коли вони чують те, що зіслано Посланцю» Мухаммаду, мир йому й благословення Аллага, «ти бачиш, як їхні очі повняться» — течуть — «сліз від того, що вони пізнали з істини». Ібн ‘Аббас, нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком, у переданні ‘Ати сказав: маються на увазі ан-Наджаші та його сподвижники. Джа‘фар прочитав їм в Ефіопії суру «Каф. Га.

Йа. ‘Айн. Сад», і вони не переставали плакати, аж поки Джа‘фар не закінчив читання.

«Вони говорять: “Господи наш! Ми увірували, тож запиши нас серед тих, хто свідчить!”» — тобто серед громади Мухаммада. Доказом цього є слова Всевишнього: «Щоб ви були свідками для людей» (аль-Бакара, 143).