Мольба Сулеймана про особливу владу

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

«І сказав: “Господи! Прости мене й даруй мені владу, якої не матиме ніхто після мене! Воістину, Ти — Даритель!”» Аллаг відповів йому, простив його та повернув йому його владу, а також дарував йому владу, якої не було ні в кого після нього: підкорив йому шайтанів, які будували те, що він бажав, і пірнали для нього в море, добуваючи перли та прикраси. А тих із них, хто не корився йому, він заковував у кайдани й міцно сковував.

Тафсир імама Ібн Касіра

«Він сказав: “Господи! Прости мене й даруй мені владу, якої не матиме ніхто після мене! Воістину, Ти — Даритель!”» Дехто казав, що слова «якої не матиме ніхто після мене» означають: «якої ніхто не зможе позбавити мене», як це сталося з його тілом, кинутим на трон.

Ідеться не про те, що Сулейман просив заборонити владу людям після нього. Але правильніше вважати, що він просив у Всевишнього Аллага такого царства, якого не буде ні в кого з людей після нього. Саме таке значення випливає з контексту аята, і про це свідчать достовірні хадіси, передані від Посланця Аллага, мир йому і благословення Аллага.

Аль-Бухарі, коментуючи цей аят, сказав: Ісхак ібн Ібрагім передав нам: нам повідомили Рух і Мухаммад ібн Джафар, від Шу‘би, від Мухаммада ібн Зіяда, від Абу Гурайри, нехай буде задоволений ним Аллаг, що Пророк, мир йому і благословення Аллага, сказав: «Минулої ночі один іфрит із джинів вирвався на мене — або сказав щось подібне, — щоб перервати мою молитву. Але Аллаг дав мені змогу здолати його. Я хотів прив’язати його до однієї з колон мечеті, щоб уранці ви всі могли побачити його, та згадав слова мого брата Сулеймана: “Господи! Прости мене й даруй мені владу, якої не матиме ніхто після мене!”»

Рух передав: «Тоді він відігнав його приниженим». Так само це передали Муслім і ан-Насаї у версії від Шу‘би.

Муслім у своєму «Сахіху» сказав: Мухаммад ібн Саляма аль-Мураді передав нам: Абдуллаг ібн Вагб передав нам від Му‘авії ібн Саліха, який сказав: мені передав Рабі‘а ібн Язід, від Абу Ідріса аль-Хаулані, від Абу ад-Дарди: Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, підвівся на молитву, і ми почули, як він промовляє: «Шукаю захисту в Аллага від тебе». Потім сказав: «Проклинаю тебе прокляттям Аллага», — тричі, і простягнув руку, ніби хотів щось схопити. Коли він завершив молитву, ми запитали: «О Посланцю Аллага!

Ми чули, як ти під час молитви промовляв слова, яких раніше від тебе не чули, і бачили, як ти простягав руку». Він відповів: «Ворог Аллага, Ібліс, прийшов із полум’яною головешкою, щоб кинути її мені в обличчя. Я тричі сказав: “Шукаю захисту в Аллага від тебе”, а потім сказав: “Проклинаю тебе довершеним прокляттям Аллага”. Але він не відступав тричі.

Тоді я хотів схопити його. Клянуся Аллагом, якби не благання нашого брата Сулеймана, він уранці був би прив’язаний, і діти мешканців Медини гралися б із ним».

Імам Ахмад сказав: Абу Ахмад передав нам: Майсара ібн Ма‘бад передав нам: Абу ‘Убайд, слуга Сулеймана, сказав: я побачив, як ‘Ата ібн Язід аль-Лайсі стояв і молився. Я хотів пройти перед ним, але він зупинив мене, а потім сказав: мені передав Абу Са‘ід аль-Худрі, що Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, став на ранкову молитву, а Абу Са‘ід стояв позаду нього. Пророк читав, але читання стало для нього важким. Коли він завершив молитву, сказав: «Якби ви бачили мене та Ібліса!

Я простягнув до нього руку й душив його, доки не відчув холод його слини між цими двома пальцями — великим і сусіднім із ним. Якби не благання мого брата Сулеймана, він уранці був би прив’язаний до однієї з колон мечеті, і діти Медини гралися б із ним. Тож нехай кожен із вас, хто може, не допускає нікого між собою та киблою». Абу Дауд передав від Ахмада ібн Абу Сурайджа, від Абу Ахмада, цю частину хадісу: «Нехай кожен із вас, хто може, не допускає нікого між собою та киблою».

Імам Ахмад сказав: Му‘авія ібн ‘Амр передав нам: Ібрагім ібн Мухаммад аль-Фазари передав нам: аль-Ауза‘і передав мені від Рабі‘а ібн Язіда, від Абдуллага ад-Дайлямі, який сказав: я зайшов до Абдуллага ібн ‘Амра, коли той перебував у своєму саду в Таифі, що називався «аль-Вахт». Він ішов, тримаючись під руку з молодим курайшитом, якого підозрювали у вживанні вина.

Я сказав: «До мене дійшли твої слова про те, що тому, хто вип’є ковток вина, Аллаг, Великий і Могутній, не прийматиме каяття сорок ранків; що нещасний є нещасним ще в утробі матері; і що той, хто прийде до Єрусалима, прагнучи лише помолитися там, вийде зі своїх гріхів таким, яким був у день народження». Почувши згадку про вино, юнак висмикнув свою руку з його руки й пішов.

Абдуллаг ібн ‘Амр сказав: «Я не дозволяю нікому приписувати мені те, чого я не говорив. Я чув, як Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав: “Той, хто вип’є ковток вина, не матиме прийнятої молитви протягом сорока ранків. Якщо він покається, Аллаг прийме його каяття. Якщо повернеться до цього, то його молитва не буде прийнята протягом сорока ранків; якщо покається, Аллаг прийме його каяття.

Якщо ж повернеться знову…” — і передавач сказав: «Не знаю, на третій чи на четвертий раз», — «то Аллагу належить напоїти його в День воскресіння з Радгат аль-Хабаль [гною мешканців Пекла]».

Він також сказав: «Я чув, як Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, говорив: “Аллаг створив Свої творіння в темряві, а потім пролив на них частину Свого світла. Той, кого того дня торкнулося Його світло, знайшов правильний шлях, а той, кого воно оминуло, заблукав. Тому я кажу: перо вже висохло, записавши знання Аллага, Великого і Могутнього”».

І ще я чув, як Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав: «Сулейман попросив у Всевишнього Аллага три речі, і Він дарував йому дві. Ми сподіваємося, що третя буде дарована нам. Він попросив судження, яке відповідало б Його судженню, і Аллаг дарував йому це. Він попросив владу, якої не буде ні в кого після нього, і Аллаг дарував йому це.

А ще він попросив, щоб кожен, хто вийде зі свого дому, маючи намір лише помолитися в цій мечеті, повернувся без гріхів, наче в день, коли його народила мати. Ми сподіваємося, що Всевишній Аллаг дарував це нам».

Останню частину цього хадісу передали також ан-Насаї та Ібн Маджа різними шляхами від Абдуллага ібн Фіруза ад-Дайлямі, від Абдуллага ібн ‘Амра, який сказав: Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав: «Коли Сулейман збудував Єрусалимський храм, він попросив у свого Господа три речі…» — і згадав цей хадіс.

Також передано хадіс від Рафи‘а ібн ‘Умайра, нехай буде задоволений ним Аллаг, із незвичним ланцюгом передавачів і текстом. Ат-Табарані сказав: Мухаммад ібн аль-Хасан ібн Кутайба аль-‘Аскаляні передав нам: Мухаммад ібн Айюб ібн Сувайд передав нам: його батько передав мені: Ібрагім ібн Абу ‘Абля передав нам від Абу аз-Загірії, від Рафи‘а ібн ‘Умайра, який сказав: я чув, як Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав: «Всевишній Аллаг сказав Давуду, мир йому: “Збудуй для Мене дім на землі”. Давуд збудував собі дім раніше, ніж той дім, який йому було наказано звести. Тоді Аллаг відкрив йому: “О Давуде!

Ти поставив свій дім раніше за Мій?” Він відповів: “Господи, так було визначено: правитель залишив собі найкраще”. Потім він узявся будувати мечеть. Коли стіну було завершено, вона тричі обвалювалася. Давуд поскаржився на це Всевишньому Аллагу.

Аллаг сказав: “О Давуде! Ти не придатний будувати для Мене дім”. Він запитав: “Чому, Господи?” Аллаг відповів: “Через кров, пролиту твоїми руками”. Давуд сказав: “Господи, хіба це не було заради Тебе й заради Твоєї любові?”

Аллаг відповів: “Так, але це Мої раби, і Я милостивий до них”. Це засмутило Давуда, і Аллаг відкрив йому: “Не сумуй. Я зроблю так, що дім збудує твій син Сулейман”. Коли Давуд помер, Сулейман узявся за будівництво. Коли воно завершилося, він приніс жертви, зарізав жертовних тварин і зібрав синів Ізраїля.

Тоді Аллаг відкрив йому: “Я бачу, як ти радієш спорудженню Мого дому. Попроси Мене, і Я дам тобі”. Сулейман сказав: “Прошу в Тебе трьох речей: судження, яке відповідало б Твоєму судженню; влади, якої не буде ні в кого після мене; і щоб кожен, хто прийде до цього дому, бажаючи лише помолитися в ньому, вийшов зі своїх гріхів таким, яким був у день народження”». Посланець Аллага, мир йому і благословення Аллага, сказав: «Дві з них йому вже даровано, і я сподіваюся, що йому даровано третю».

Імам Ахмад сказав: Абд ас-Самад передав нам: ‘Умар ібн Рашид аль-Ямамі передав нам: Іяс ібн Саляма ібн аль-Аква‘ передав нам від свого батька: «Я ніколи не чув, щоб Посланець Аллага звертався з благанням, не почавши його словами: “Преславний мій Господь, Найвищий, Всевишній, Даритель”».

Абу ‘Убайд сказав: ‘Алі ібн Сабіт передав нам від Джа‘фара ібн Буркана, від Саліха ібн Місмара: «Коли помер пророк Аллага Давуд, Аллаг відкрив його синові Сулейману, мир їм обом: “Попроси Мене про те, чого потребуєш”. Той сказав: “Прошу Тебе дати мені серце, яке боїться Тебе, як боялося Тебе серце мого батька, і серце, яке любить Тебе, як любило Тебе серце мого батька”. Аллаг сказав: “Я послав Свого раба, щоб він попросив про свою потребу, а він попросив, щоб його серце боялося Мене і любило Мене. Тож Я неодмінно дарую йому владу, якої не матиме ніхто після нього”». Такою була його потреба.

Тафсир аль-Багаві

«Він сказав: “Господи! Прости мене й даруй мені владу, якої не матиме ніхто після мене!”» Мукатіль і Ібн Кайсан сказали: «Тобто таку, якої не буде ні в кого після мене». ‘Ата ібн Абу Рабах сказав: «Він мав на увазі: “Даруй мені владу, не позбавляй мене її наприкінці мого життя і не віддавай її іншому, як Ти вже позбавив мене її раніше”».

«Воістину, Ти — Даритель!» Казали, що він попросив про це, аби це стало знаменням його пророцтва, доказом його посланницької місії та чудом. Також казали, що він попросив про це, аби це стало ознакою прийняття його каяття: Аллаг відповів на його благання, повернув йому владу й примножив її. Мукатіль ібн Хайян сказав: «Сулейман уже мав владу, але словами “якої не матиме ніхто після мене” він мав на увазі підкорення вітрів, птахів і шайтанів, про що свідчить те, що йде далі».

Нам повідомив ‘Абд аль-Вахід аль-Маліхі, якому повідомив Ахмад ібн ‘Абдуллаг ан-Ну‘аймі, якому повідомив Мухаммад ібн Юсуф, якому розповів Мухаммад ібн Ісма‘іль, якому розповів Мухаммад ібн Башшар, якому розповів Мухаммад ібн Джа‘фар, якому розповів Шу‘ба від Мухаммада ібн Зіяда, від Абу Гурайри, від Пророка, мир йому і благословення Аллага, що той сказав: «Минулої ночі один іфрит із джинів вирвався, щоб перервати мою молитву. Аллаг дав мені змогу здолати його, і я схопив його. Я хотів прив’язати його до однієї з колон мечеті, щоб усі ви могли побачити його, але згадав благання мого брата Сулеймана: “Господи! Даруй мені владу, якої не матиме ніхто після мене!” — і відпустив його приниженим».