Мольба ангелів за віруючих

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

«І захисти їх від лихих вчинків» — тобто від поганих діянь і від покарання за них, адже вони завдають лиха тому, хто їх чинить. «А кого Ти захистиш від лихих вчинків того Дня» — тобто в День воскресіння, «над тим Ти змилувався»: Твоя милість постійно перебуває з рабами, і ніщо не перешкоджає їй, окрім гріхів і лихих учинків рабів. Кого Ти захистив від лихих учинків, того Ти спрямував до добрих діянь і доброї винагороди за них.

«А це» — тобто усунення небажаного завдяки захисту від лихих учинків і здобуття бажаного завдяки милості — «і є великий успіх», якого не зрівняти з жодним іншим успіхом і якого ніщо не може перевершити в змаганні тих, хто прагне найкращого.

У цій мольбі ангелів виявляється довершеність їхнього пізнання Господа та звернення до Аллага через Його прекрасні імена, якими Він любить, коли Його раби благають Його. Вони просять про те, що відповідає предмету їхньої мольби. Оскільки вони просили про дарування милості й усунення наслідків того, до чого схильна людська природа, недосконалість якої Аллаг знає, — зокрема, гріхів та інших початкових причин і передумов, про які Аллаг має всеосяжне знання, — вони звернулися до Нього як до Милостивого, Всезнаючого.

Ця мольба також свідчить про їхню довершену шанобливість перед Всевишнім Аллагом: вони визнають, що Він є їхнім Господом у загальному й особливому сенсі Його панування, і що вони нічого не вирішують самі. Їхнє звернення до Господа походить від істот, які за своєю природою в усьому потребують Його і не можуть посилатися перед Ним на жодну власну заслугу. Усе це — лише ласка Аллага, Його щедрість і благодіяння.

Вони цілковито узгоджуються з волею свого Господа: люблять діяння, які Він любить, — поклоніння, яким вони займаються і в якому докладають зусиль, як закохані; і люблять тих Його рабів, яких Він любить, — віруючих. Із-поміж усіх зобов’язаних до віри створінь Аллаг не любить нікого, крім віруючих. Саме з любові до них ангели благають Аллага й докладають зусиль, щоб їхній стан був добрим. Адже мольба за когось — один із найвиразніших доказів любові до нього: людина благає лише за того, кого любить.

У докладно наведеній Аллагом мольбі ангелів після слів «і благають прощення для тих, які увірували» міститься тонкий натяк на те, як розмірковувати над Його Книгою. Той, хто розмірковує над нею, не повинен обмежуватися лише окремим, безпосереднім значенням слова. Зрозумівши його належним чином, він має розглянути розумом те, чого це значення стосується, шляхи, що ведуть до нього, те, без чого воно не здійснюється, і те, від чого воно залежить. Тоді він може бути певним, що Аллаг мав це на увазі, так само як певен у спеціальному значенні, на яке прямо вказує слово.

Певність у тому, що Аллаг мав це на увазі, ґрунтується на двох речах. Перша — знання й переконаність у тому, що це випливає з основного значення і залежить від нього. Друга — знання про те, що Аллаг знає все і наказав Своїм рабам розмірковувати над Його Книгою. Всевишньому відомо, що випливає з цих значень.

Він повідомив, що Його Книга — це дороговказ, світло і роз’яснення всього, а її мова — найясніша й найвиразніша. Так раб здобуває великі знання й рясне добро — відповідно до того, до чого Аллаг його скеровує. У нашому тафсирі багато такого, чим Аллаг обдарував нас. У деяких аятах його прихований зміст може залишитися незрозумілим тому, хто не вдумується належним чином.

Просимо Всевишнього відкрити перед нами зі скарбниць Своєї милості те, що стане причиною поліпшення нашого стану й стану мусульман. Нам залишається лише покладатися на Його щедрість і звертатися до Його благодіяння, яким ми безперервно користуємося щомиті. Просимо Його зі Своєї ласки захистити нас від зла наших душ, яке перешкоджає приходу Його милості. Воістину, Він — Щедрий Дарувальник, Який обдаровує причинами та їхніми наслідками.

Також із цієї мольби випливає, що близькі людині — чоловік або дружина, дитина й товариш — отримують щастя завдяки своїй близькій людині, а зв’язок із нею стає причиною добра, яке дістається їм не через їхні власні діяння чи зусилля. Саме так ангели благали за віруючих і за тих із їхніх батьків, дружин і нащадків, хто був праведним. Можна також сказати, що їхня праведність обов’язкова, адже сказано: «і тих із їхніх батьків, дружин і нащадків, хто був праведним». Тоді це буде наслідком їхніх власних діянь. А Аллаг знає краще.

Всевишній повідомляє про Свою довершену доброту до віруючих рабів і про те, що для їхнього щастя Він створив причини, які не залежать від них самих: наближені ангели благають за них про прощення й просять для них того, що принесе добро їхній релігії та майбутньому життю. У цих словах також повідомляється про благородство носіїв Трону й тих, хто перебуває коло нього, про їхню близькість до Господа, численне поклоніння та щире бажання добра рабам Аллага, адже вони знають, що Аллаг любить це від них.

Тому сказано: «Ті, які несуть Трон», тобто Трон Милостивого, що є покрівлею створінь, найбільшим, найширшим і найпрекраснішим із них та найближчим до Всевишнього Аллага. Він охоплює землю, небеса й підніжжя Трону. Цим ангелам Всевишній доручив нести Свій величний Трон. Без сумніву, вони належать до найбільших, найвеличніших і наймогутніших ангелів.

Те, що Аллаг обрав їх нести Трон, згадав їх першими й наблизив до Себе, вказує на те, що вони — найкращий із родів ангелів, мир їм. Всевишній сказав: «І над ними того Дня нестимуть Трон Господа твого восьмеро» (69:17).

«І ті, що перебувають коло нього» — це наближені ангели, високі за своїм становищем і чеснотами. «Прославляють Господа свого хвалою» — цими словами їх хвалять за численне поклоніння Всевишньому Аллагу, особливо за прославлення й вихваляння Його. Усі інші види поклоніння також належать до прославлення й вихваляння Аллага: вони засвідчують, що раб не присвячує їх нікому, крім Нього, і прославляють Його. Ба більше, поклоніння Всевишньому Аллагу і є хвалою Йому.

А слова раба «Пречистий Аллаг, і хвала Йому» також належать до цього й є одним із видів поклоніння.

«І благають прощення для тих, які увірували» — це одна з численних переваг і чеснот віри: безгрішні ангели просять прощення для віруючих. Завдяки своїй вірі віруючий стає причиною цієї великої милості. Оскільки прощення має наслідки, без яких воно не є повним, — і не зводиться лише до того, щоб, як багато хто думає, стерти гріхи, — Всевишній, описуючи благання ангелів про прощення для віруючих, згадав те, без чого воно не здійснюється. Він сказав: «Господи наш!

Ти охоплюєш кожну річ милістю та знанням!» Твоє знання охоплює все: ніщо не приховане від Тебе, і ніщо, навіть вагою з порошинку на землі чи на небі, не вислизає від Твого знання — ані менше, ані більше за це. Твоя милість охоплює все: небесний і земний світ сповнені милістю Всевишнього Аллага, вона охопила їх і сягнула всіх Його створінь.

«Прости тих, які покаялись» — у багатобожжі та гріхах — «і йшли Твоїм шляхом», дотримуючись посланців, визнаючи Твою єдиність і корячись Тобі. «І захисти їх від пекельної кари» — захисти їх від самої кари та від причин, що ведуть до неї.

«Господи наш! Введи їх до садів Едену, які Ти обіцяв їм» через Своїх посланців. «І тих, хто був праведним» — тобто праведним у вірі й добрих діяннях — «із їхніх батьків, дружин» — чоловіків і жінок, а також товаришів і близьких — «і нащадків». «Воістину, Ти — Всемогутній» — Той, Хто підкоряє Собі все.

Своєю могутністю Ти прощаєш їхні гріхи, відводиш від них небажане й приводиш їх до всілякого добра. «Мудрий» — Той, Хто ставить речі на належні місця. Господи наш, ми не просимо Тебе про те, що суперечить Твоїй мудрості. Навпаки, серед того, про що сповіщено через Твоїх посланців і чого вимагає Твоя ласка, — прощення віруючих.

Тафсир імама Ібн Касіра

«І захисти їх від лихих учинків» — тобто від їхнього вчинення або від наслідків учинків того, хто їх скоїв. «А кого Ти захистиш від лихих учинків того Дня» — тобто в День воскресіння, «над тим Ти змилувався»: Ти виявив до нього доброту й урятував його від покарання. «А це і є великий успіх».

«Господи наш! Введи їх до садів Едену, які Ти обіцяв їм, і тих, хто був праведним, із їхніх батьків, дружин і нащадків» — тобто з’єднай їх із рідними, щоб їхні очі раділи від зустрічі в оселях, розташованих поруч. Так само сказано: «А тих, які увірували, і за якими їхні нащадки пішли у вірі, Ми з’єднаємо з їхніми нащадками й нічого не зменшимо з їхніх діянь» (52:21). Тобто зрівняємо їх усіх за становищем, щоб їхні очі раділи.

Ми не знизимо становища тих, хто має вищий ступінь, до рівня тих, хто нижче, а піднімемо тих, чиї діяння були недостатніми, до рівня тих, хто мав багато добрих діянь, — із ласки й милості до них.

Саїд ібн Джубайр сказав: «Коли віруючий увійде до Раю, він запитає про свого батька, сина й брата: “Де вони?” Йому скажуть: “Вони не досягли твого рівня за своїми діяннями”. Він відповість: “Я ж трудився заради себе й заради них”. Тоді їх піднімуть до нього за ступенем».

Після цього Саїд ібн Джубайр прочитав аят: «Господи наш! Введи їх до садів Едену, які Ти обіцяв їм, і тих, хто був праведним, із їхніх батьків, дружин і нащадків. Воістину, Ти — Всемогутній, Мудрий». Мутарріф ібн Абдуллаг ібн аш-Шиххір сказав: «Найщиріше добра віруючим бажають ангели Аллага».

Потім він прочитав цей аят. «А найбільше зла віруючим бажають шайтани».

«Воістину, Ти — Всемогутній, Мудрий» — Той, Кому ніхто не може перешкодити чи протистояти. Те, чого Він бажає, стається, а чого не бажає — не стається. Він Мудрий у Своїх словах і діях, у Своєму законі та визначенні, — Всевишній Він. Див. суру «Ат-Тур», 21.

Всевишній повідомляє про наближених ангелів — чотирьох носіїв Трону й херувимів, які перебувають коло нього, — що вони прославляють Господа свого хвалою, поєднуючи прославлення, яке заперечує недоліки, з вихвалянням, яке підтверджує Його достойні якості. «І вірують у Нього» — тобто покірні Йому й смиренні перед Ним. Вони «благають прощення для тих, які увірували», тобто для людей землі, які увірували в невидиме. Тож Всевишній призначив Своїх наближених ангелів молитися за віруючих, коли ті відсутні.

Оскільки це властиво ангелам, вони промовляють «Амін» на мольбу віруючого за свого брата, коли той відсутній, як підтверджено в «Сахіху» Мусліма: «Коли мусульманин благає за свого брата у його відсутність, ангел каже: “Амін, і тобі те саме!”»

Імам Ахмад сказав: «Нам передав Абдуллаг ібн Мухаммад — це Ібн Абу Шайба, — нам передала Абда ібн Сулейман, від Мухаммада ібн Ісхака, від Якуба ібн Утби, від Ікріми, від Ібн Аббаса: Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, підтвердив вірність деяких рядків вірша Умайї: “Чоловік і бик — під правою ногою його, / а орел — під другою, і лев чатувач”. Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: “Правду сказав”. Той також промовив: “Сонце сходить щоночі червоним, / і на світанку його барва стає рум’яною; / воно не сходить до нас спокійно, / а сходить то покаране, то побите”.

Пророк сказав: “Правду сказав”». Це надійний існад. Він вказує, що нині носіїв Трону четверо, а в День воскресіння їх буде восьмеро, як сказав Всевишній: «І над ними того Дня нестимуть Трон Господа твого восьмеро» (69:17).

Тут постає запитання: як узгодити зміст цього аята й вказівку цього хадісу з хадісом, який передав Абу Дауд? Він сказав: «Нам передав Мухаммад ібн ас-Саббах аль-Баззар, нам передав аль-Валід ібн Абу Саур, від Самака, від Абдуллага ібн Умайри, від Ахнафа ібн Кайса, від аль-Аббаса ібн Абд аль-Мутталіба: “Я був в Аль-Батха в гурті людей, серед яких перебував Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага. Над ними пропливла хмара. Він подивився на неї й запитав: ‘Як ви називаєте це?’

Вони відповіли: ‘Хмара’. Він спитав: ‘А «мазн»?’ Вони відповіли: ‘Також хмара’. Він спитав: ‘А «анан»?’ Вони відповіли: ‘Також хмара’. — Абу Дауд сказав: “Я не цілком упевнений у слові «анан»”. — Тоді Пророк запитав: ‘Чи знаєте ви, яка відстань між небом і землею?’

Вони сказали: ‘Ми не знаємо’. Він відповів: ‘Відстань між ними — сімдесят одна, дві або три роки; а наступне небо над ним так само’, — аж поки не згадав сім небес. ‘Над сьомим небом є море, відстань від його дна до поверхні така сама, як між одним небом і наступним. А над ним — вісім гірських козлів; від їхніх копит до колін відстань така сама, як між одним небом і наступним.

На їхніх спинах — Трон, і від його нижньої частини до верхньої відстань така сама, як між одним небом і наступним. А Аллаг, Всемогутній і Величний, — над усім цим’». Цей хадіс Абу Дауд передав також разом із ат-Тірмізі та Ібн Маджою від Самака ібн Харба. Ат-Тірмізі сказав: «Хасан гаріб».

Це вказує на те, що носіїв Трону восьмеро, як сказав Шахр ібн Хаушаб: «Носіїв Трону восьмеро: четверо кажуть: “Пречистий Ти, о Аллагу, і хвала Тобі! Хвала Тобі за Твою витримку після Твого знання”. А четверо кажуть: “Пречистий Ти, о Аллагу, і хвала Тобі! Хвала Тобі за Твоє прощення після Твоєї могутності”».

Тому, благаючи прощення для віруючих, вони кажуть: «Господи наш! Ти охоплюєш кожну річ милістю та знанням!» — тобто Твоя милість охоплює їхні гріхи й провини, а Твоє знання осягає всі їхні діяння, рухи й спокій. «Прости тих, які покаялись і йшли Твоїм шляхом» — тобто пробач тих, хто чинив погано, якщо вони покаялися, повернулися до Тебе, полишили те, чим займалися, і дотримувалися Твоїх наказів, здійснюючи добро та уникаючи лихого. «І захисти їх від пекельної кари» — віддали їх від покарання Пекла, болісного й тяжкого.

Тафсир аль-Багаві

«Господи наш! Введи їх до садів Едену, які Ти обіцяв їм, і тих, хто був праведним, із їхніх батьків, дружин і нащадків. Воістину, Ти — Всемогутній, Мудрий». Саїд ібн Джубайр сказав: «Коли віруючий увійде до Раю, він запитає: “Де мій батько?

Де моя мати? Де моя дитина? Де мій чоловік або дружина?” Йому скажуть: “Вони не чинили таких самих діянь, як ти”. Він відповість: “Я трудився і заради себе, і заради них”. Тоді буде сказано: “Введіть їх до Раю”».

Слова Всевишнього: «Ті, які несуть Трон, і ті, що перебувають коло нього» — це носії Трону й ангели, які обходять його. Вони — херувими, найвельможніші з ангелів. Ібн Аббас сказав: «Від п’яти носія Трону донизу, до його ступнів, — відстань у подорож на п’ятсот років». Передають також, що їхні ступні сягають найглибших шарів землі, а землі й небеса доходять їм до пояса.

Вони кажуть: «Пречистий Володар могутності й величі! Пречистий Володар царства й влади! Пречистий Живий, Який не помирає! Пресвятий, Пречистий Господь ангелів і Духа!»

Майсара ібн Уруба сказав: «Їхні ноги — в найнижчій землі, а голови пробили Трон. Вони смиренні й не підводять погляду. Вони бояться більше, ніж мешканці сьомого неба; мешканці сьомого неба бояться більше, ніж мешканці неба, яке нижче від нього; а мешканці кожного наступного неба бояться більше, ніж мешканці неба, що над ним». Муджахід сказав: «Між ангелами й Троном — сімдесят завіс зі світла».

Мухаммад ібн аль-Мункядир передав від Джабіра, що Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: «Мені дозволено розповісти про одного з ангелів Аллага — носіїв Трону: від мочки його вуха до плеча відстань у сімсот років подорожі».

Джафар ібн Мухаммад передав від свого батька, від діда, що той сказав: «Відстань між однією опорою Трону й другою — це політ швидкого птаха впродовж тридцяти тисяч років. Щодня Трон вкривається сімдесятьма тисячами відтінків світла, на які не здатне дивитися жодне з творінь Аллага. Усі речі порівняно з Троном — як кільце в пустелі».

Муджахід сказав: «Між сьомим небом і Троном — сімдесят тисяч завіс зі світла, а також завіса з темряви, завіса зі світла, завіса з темряви». Вахб ібн Мунаббіх сказав: «Навколо Трону сімдесят тисяч рядів ангелів, які обходять його: одні наближаються, інші віддаляються. Коли вони зустрічаються, одні промовляють тахліль, а інші — такбір. За ними стоять сімдесят тисяч рядів, у яких ангели стоять, поклавши руки на шиї та плечі.

Почувши такбір і тахліль перших ангелів, вони підносять голоси й кажуть: “Пречистий Ти, і хвала Тобі! Який Ти великий і величний! Ти — Аллаг, немає божества, гідного поклоніння, крім Тебе. Ти — Найвеличніший, і всі творіння повернуться до Тебе”.

За ними сто тисяч рядів ангелів, які поклали праву руку на ліву. Немає серед них жодного, хто б не прославляв Аллага хвалою так, як не прославляє жоден інший. Відстань між кінцями крил кожного з них — триста років подорожі, а від мочки вуха до плеча — чотириста років.

Аллаг відділив Себе від ангелів, які навколо Трону, сімдесятьма завісами з вогню, сімдесятьма завісами з темряви, сімдесятьма завісами зі світла, сімдесятьма завісами з білого перлів, сімдесятьма завісами з червоного яхонту, сімдесятьма завісами з жовтого яхонту, сімдесятьма завісами із зеленого хризоліту, сімдесятьма завісами зі снігу, сімдесятьма завісами з води, сімдесятьма завісами з граду та іншими, про які знає лише Всевишній Аллаг».

Він сказав: «Кожен із носіїв Трону й тих, хто перебуває коло нього, має чотири обличчя: обличчя бика, лева, орла й людини. Кожен із них має чотири крила: два крила прикривають його обличчя через страх поглянути на Трон і знепритомніти, а двома іншими він махає. Вони не промовляють нічого, крім тасбіха, тахміду, такбіру й уславлення».

Слова Всевишнього: «Прославляють Господа свого хвалою і вірують у Нього» — тобто визнають, що Він Єдиний і не має співтоваришів.

Абд аль-Вахід аль-Міліхі повідомив нам: нам повідомив Абу Мансур ас-Сам‘ані; нам повідомив Абу Джафар ар-Райяні; нам повідомив Хумайд ібн Занджувайх; нам повідомив Умар ібн Абдуллаг ар-Ракаші; нам повідомив Джафар ібн Сулейман; нам повідомив Гарун ібн Рабаб; нам повідомив Шахр ібн Хаушаб, який сказав: «Носіїв Трону восьмеро. Четверо з них кажуть: “Пречистий Ти, о Аллагу, і хвала Тобі! Хвала Тобі за Твою витримку після Твого знання”. А четверо кажуть: “Пречистий Ти, о Аллагу, і хвала Тобі!

Хвала Тобі за Твоє прощення після Твоєї могутності”». Він сказав: «Здається, вони бачать гріхи синів Адама».

Слова Всевишнього: «І благають прощення для тих, які увірували. Господи наш!» — тобто вони кажуть: «Господи наш!» «Ти охоплюєш кожну річ милістю та знанням!» Одні сказали, що слово «милістю» вжите як пояснення, інші — що це перенесення значення: Твоя милість і Твоє знання охоплюють кожну річ.

«Прости тих, які покаялись і йшли Твоїм шляхом» — тобто Твоєю релігією. «І захисти їх від пекельної кари». Мутарріф сказав: «Найщиріше добра віруючим бажають ангели, а найбільше зла віруючим бажають створіння — шайтани».

«І захисти їх від лихих учинків» — тобто від покарань. «А кого Ти захистиш від лихих учинків» — тобто кого Ти вбережеш від покарань за лихі вчинки; сказано також: від наслідків лихих учинків. «Того Дня над тим Ти змилувався, і це — великий успіх».