Прославлення під час посадки

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

Це стосується і кораблів, і худоби, тобто щоб ви могли зручно влаштуватися на них: «а потім згадували милість вашого Господа, коли вмоститеся на них» — визнаючи милість Того, Хто підкорив їх, і вихваляючи за це Всевишнього. Тому Він сказав: «І говорили: “Преславний Той, Хто підкорив нам це, адже ми самі не спромоглися б на таке”», тобто якби Він не підкорив нам кораблі й худобу, то ми не змогли б ними користуватися і не мали б на це сили. Але завдяки Його доброті й щедрості Він підкорив їх, зробив слухняними та полегшив усе необхідне для цього.

Мета цих слів — пояснити, що Господь, Який обдаровує рабів такими милостями, гідний того, щоб Йому поклонялися, перед Ним молилися й падали ниць.

Тафсир імама Ібн Касіра

«Щоб ви вмостилися на їхніх спинах», тобто зручно й упевнено розмістилися «на їхніх спинах», тобто на спинах цього виду тварин; «а потім згадували милість вашого Господа» — за те, що Він підкорив їх вам, — «коли вмоститеся на них, і говорили: “Преславний Той, Хто підкорив нам це, адже ми самі не спромоглися б на таке”», тобто не могли б протистояти цьому. Якби Аллаг не підкорив нам це, ми не змогли б ним користуватися. Ібн ‘Аббас, Катада, ас-Судді та Ібн Зайд сказали: «Мукринін» означає «спроможні на це».

«І, воістину, ми повернемося до нашого Господа», тобто після смерті ми неодмінно прийдемо до Нього, і до Нього пролягає наша найбільша подорож. Тут на земну подорож звертається увага як на нагадування про подорож у потойбіччя, подібно до того, як про вічний запас нагадано через земний запас у словах: «І беріть із собою запас, та найкращим запасом є богобоязливість» (аль-Бакара, 2:197), а про одяг для потойбіччя — через земний одяг у словах Всевишнього: «…і вбрання. Та одяг богобоязливості — найкращий» (аль-А‘раф, 7:26). Наведемо хадиси, передані щодо посадки на верхову тварину.

Хадис повелителя правовірних ‘Алі ібн Абу Таліба, нехай буде вдоволений ним Аллаг. Імам Ахмад сказав: «Нам передав Язід, йому передав Шарік ібн ‘Абдуллаг, від Абу Ісхака, від ‘Алі ібн Рабі‘а: “Я бачив, як до ‘Алі, нехай буде вдоволений ним Аллаг, підвели верхову тварину. Коли він поставив ногу у стремено, то сказав: ‘З ім’ям Аллага’. А коли вмостився на ній, сказав: ‘Хвала Аллагу!

Преславний Той, Хто підкорив нам це, адже ми самі не спромоглися б на таке. І, воістину, ми повернемося до нашого Господа’. Потім він тричі воздав хвалу Аллагу, тричі промовив такбір, а тоді сказав: ‘Преславний Ти! Немає божества, гідного поклоніння, крім Тебе.

Воістину, я вчинив несправедливо щодо самого себе, тож прости мені’. Потім він засміявся. Я запитав його: ‘Чому ти засміявся, повелителю правовірних?’ Він відповів: ‘Я бачив, як Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, зробив так само, як я, а потім засміявся’.

Я запитав: ‘Чому ти засміявся, Посланцю Аллага?’ Він відповів: ‘Господь дивується Своєму рабові, коли той каже: “Господи, прости мені”, і каже: “Мій раб знає, що ніхто, крім Мене, не прощає гріхів”’”». Так само цей хадис передали Абу Дауд, ат-Тірмізі та ан-Наса’і від Абу аль-Ахваса; ан-Наса’і додав також передання від Мансура. Вони передали його від Абу Ісхака ас-Сабі‘ї, від ‘Алі ібн Рабі‘а аль-Асаді аль-Валібі.

Ат-Тірмізі сказав: «Хасан-сахіх». ‘Абд ар-Рахман ібн Махді передав від Шу‘би: «Я запитав Абу Ісхака ас-Сабі‘ї: “Від кого ти почув цей хадис?” Він відповів: “Від Юнуса ібн Хаббаба”». Я зустрів Юнуса ібн Хаббаба й запитав його: «Від кого ти його почув?»

Він відповів: «Від чоловіка, який чув його від ‘Алі ібн Рабі‘а». Деякі передали його від Юнуса ібн Хаббаба, від Шакіка ібн ‘Укби аль-Асаді, від ‘Алі ібн Рабі‘а аль-Валібі.

Хадис ‘Абдуллага ібн ‘Аббаса, нехай буде вдоволений Аллаг ними обома. Імам Ахмад сказав: «Нам передав Абу аль-Мугіра, йому передав Абу Бакр ібн ‘Абдуллаг, від ‘Алі ібн Абу Тальхи, від ‘Абдуллага ібн ‘Аббаса: “Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, посадив мене позаду себе на верхову тварину. Коли він улаштувався на ній, то тричі промовив такбір, тричі воздав хвалу Аллагу й один раз промовив слова єдинобожжя.

Потім він відкинувся назад і засміявся, а тоді повернувся до мене й сказав: ‘Якщо будь-який мусульманин сяде на верхову тварину й зробить так, як зробив я, то Аллаг, Всемогутній і Великий, звернеться до нього й засміється йому так само, як я засміявся тобі’”». Цей хадис передав лише Ахмад.

Хадис ‘Абдуллага ібн ‘Умара, нехай буде вдоволений Аллаг ними обома. Імам Ахмад сказав: «Нам передав Абу Каміль, йому передав Хаммад ібн Саляма, від Абу аз-Зубайра, від ‘Алі ібн ‘Абдуллага аль-Барикі, від ‘Абдуллага ібн ‘Умара, нехай буде вдоволений Аллаг ними обома: “Коли Пророк, мир йому й благословення Аллага, сідав на свою верхову тварину, то тричі промовляв такбір, а потім казав: ‘Преславний Той, Хто підкорив нам це, адже ми самі не спромоглися б на таке. І, воістину, ми повернемося до нашого Господа’.

Потім він казав: ‘О Аллаг, прошу Тебе в цій моїй подорожі про праведність і богобоязливість, а також про вчинки, якими Ти будеш задоволений. О Аллаг, полегши нам цю подорож і скороти для нас її далечінь. О Аллаг, Ти — наш супутник у подорожі й Той, Хто піклується про нашу родину за нашої відсутності. О Аллаг, будь нашим супутником у подорожі й подбай про нашу родину за нашої відсутності’.

А коли він повертався до своєї родини, то казав: ‘Ми повертаємося, каючись, поклоняючись і вихваляючи нашого Господа, якщо на те буде воля Аллага’”». Так само цей хадис передали Муслім, Абу Дауд і ан-Наса’і від Ібн Джурайджа, а ат-Тірмізі — від Хаммада ібн Салями; обидва передали його від Абу аз-Зубайра.

Інший хадис. Імам Ахмад сказав: «Нам передав Мухаммад ібн ‘Убайд, йому передав Мухаммад ібн Ісхак, від Мухаммада ібн Ібрагіма, від ‘Амра ібн аль-Хакама ібн Саубана, від Абу Ляса аль-Хуза‘і: “Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, посадив нас на верблюдів зі стада закяту, щоб ми вирушили в хадж. Ми сказали: ‘Посланцю Аллага, нам здається, що ці тварини не витримають нас’. Він відповів: ‘Немає жодного верблюда, на спині якого не було б шайтана.

Тож згадуйте ім’я Аллага над ними, коли сідаєте на них, як я вам наказую, а потім використовуйте їх для своїх потреб, адже несе вас лише Аллаг, Всемогутній і Великий’”». Абу Ляса звали Мухаммадом ібн аль-Асвадом ібн Халафом.

Ще один подібний хадис. Ахмад сказав: «Нам передав ‘Аттаб, йому передав ‘Абдуллаг; (ح) і ‘Алі ібн Ісхак передав нам від ‘Абдуллага — тобто Ібн аль-Мубарака, — йому передав Усама ібн Зайд, а йому передав Мухаммад ібн Хамза, який чув, як його батько сказав: “Я чув, як Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, говорив: ‘На спині кожного верблюда є шайтан. Тож коли сідаєте на них, згадуйте ім’я Аллага, Всемогутнього й Великого, а потім не відмовляйтеся від своїх потреб’”».

Тафсир аль-Багаві

«Щоб ви вмостилися на їхніх спинах» — тут займенник ужито тому, що слово «це» (ما) має форму жіночого роду. «А потім згадували милість вашого Господа, коли вмоститеся на них» — тобто за те, що Він підкорив вам засоби пересування на суші й на морі. «І говорили: “Преславний Той, Хто підкорив нам це”» — тобто зробив це слухняним для нас. «Адже ми самі не спромоглися б на таке» — тобто не мали б сили; також сказано: «не змогли б керувати цим».

«І, воістину, ми повернемося до нашого Господа» — повернемося до Нього в День воскресіння. Нам повідомив Ахмад ібн ‘Абдуллаг ас-Саліхі, йому повідомив Абу аль-Хусейн ‘Алі ібн Мухаммад ібн ‘Абдуллаг ібн Бішран, йому повідомив Ісма‘іл ібн Мухаммад ас-Саффар, йому повідомив Ахмад ібн Мансур ар-Рамаді, йому передав ‘Абд ар-Раззак, йому передав Ма‘мар, від Абу Ісхака, який повідомив мені, від ‘Алі ібн Рабі‘а: «Я був присутній, коли ‘Алі, нехай буде вдоволений ним Аллаг, сідав на верхову тварину. Коли він поставив ногу у стремено, то сказав: “З ім’ям Аллага”.

А коли вмостився, сказав: “Хвала Аллагу”, а потім: “Преславний Той, Хто підкорив нам це, адже ми самі не спромоглися б на таке. І, воістину, ми повернемося до нашого Господа”. Потім він тричі воздав хвалу Аллагу, тричі промовив такбір, а тоді сказав: “Немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага. Воістину, я вчинив несправедливо щодо самого себе, тож прости мені, адже ніхто, крім Тебе, не прощає гріхів”.

Потім він засміявся. Його запитали: “Чому ти смієшся, повелителю правовірних?” Він відповів: “Я бачив, як Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, зробив те саме, що й я, і сказав те саме, що й я, а потім засміявся”. Ми запитали: “Чому ти смієшся, Пророче Аллага?”

Він відповів: “Раб…” — або сказав: “Я дивуюся рабові, коли той говорить: ‘Немає божества, гідного поклоніння, крім Аллага. Воістину, я вчинив несправедливо щодо самого себе, тож прости мені, адже ніхто, крім Тебе, не прощає гріхів’, — знаючи, що ніхто, крім Нього, не прощає гріхів”».