Молитва про стійкість у вірі

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

«Господи наш! Воістину, Ти збереш людей у День, у якому немає сумніву. Воістину, Ти не порушуєш обіцянки» — і віддаси їм належне за їхні вчинки, добрі й погані.

Аллаг Всевишній похвалив укорінених у знанні за сім якостей, які є запорукою щастя для раба. Перша — знання, що є шляхом, який веде до Аллага, і роз’яснює Його постанови та закони. Друга — укоріненість у знанні, що є чимось більшим, ніж саме лише знання. Адже укоріненість у знанні означає, що людина має ґрунтовні знання й відзначається проникливістю; Аллаг навчив її явного й прихованого знання, і вона міцно утвердилася в таємницях шаріату — у знанні, стані й ділах.

Третя — вони засвідчили віру в усю Його Книгу та співвіднесли її неясні аяти з ясними, сказавши: «Ми увірували в це: усе воно — від нашого Господа». Четверта — вони просили Аллага про прощення й добробут, щоб уберегтися від того, чим випробувані ті, хто відхилився й збився зі шляху. П’ята — вони визнавали милість Аллага, Який наставив їх на прямий шлях, кажучи: «Господи наш! Не відхиляй наші серця після того, як Ти наставив нас».

Шоста — разом із цим вони просили Його про милість, що охоплює здобуття всякого добра й відвернення всякого зла, і зверталися до Нього через Його ім’я аль-Ваххаб (Дарувальник). Сьома — Аллаг повідомив про їхню віру й переконаність у Судному дні та про їхній страх перед ним, а це спонукає до вчинків і стримує від помилок.

Потім Всевишній повідомив, що укорінені в знанні звертаються з мольбою, кажучи: «Господи наш! Не відхиляй наші серця після того, як Ти наставив нас», тобто: не відвертай їх від істини через наше невігластво чи впертість. Навпаки, зроби нас стійкими, такими, що наставляють інших і самі йдуть прямим шляхом; утверди нас у Своєму наставленні й захисти від того, чим Ти випробував тих, хто відхилився. «І даруй нам від Себе милість» — велику милість, завдяки якій Ти допоможеш нам чинити добро й убережеш від осудного.

«Воістину, Ти — Дарувальник», тобто Ти щедро наділяєш дарами й милостями, Твоя доброчинність охоплює всі створіння.

Тафсир імама Ібн Касіра

Потім Всевишній повідомив, що вони звернулися до свого Господа з мольбою, кажучи: «Господи наш! Не відхиляй наші серця після того, як Ти наставив нас», тобто: не відвертай їх від прямого шляху після того, як Ти поставив їх на нього, і не роби нас подібними до тих, у чиїх серцях є відхилення та хто йде за неясними аятами Корану. Натомість утверди нас на Своєму прямому шляху й праведній релігії.

«І даруй нам від Себе» — тобто від Тебе — «милість», якою Ти утвердиш наші серця, об’єднаєш нас і примножиш нашу віру та переконаність.

«Воістину, Ти — Дарувальник». Ібн Абі Хатім передав: нам розповів Амр ібн Абдуллаг аль-Ауді. Ібн Джарір передав: нам розповів Абу Курейб. Обидва сказали: нам розповів Вакі, від Абд аль-Хаміда ібн Бахрама, від Шахра ібн Хаушаба, від Умм Салями, нехай буде задоволений нею Аллаг: Пророк, мир йому й благословення Аллага, часто промовляв: «О Той, Хто обертає серця!

Утверди моє серце у Твоїй релігії!» Потім він прочитав: «Господи наш! Не відхиляй наші серця після того, як Ти наставив нас, і даруй нам від Себе милість. Воістину, Ти — Дарувальник».

Ібн Мардвавайг передав цей хадис через Мухаммада ібн Баккара, від Абд аль-Хаміда ібн Бахрама, від Шахра ібн Хаушаба, від Умм Салями. Вона ж — Асма бінт Язід ібн ас-Сакан. Вона розповіла, що чула, як Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, часто промовляв у своїх мольбах: «О Аллагу, Ти, Хто обертає серця! Утверди моє серце у Твоїй релігії!»

Вона запитала: «О Посланцю Аллага, невже серце справді змінюється?» Він відповів: «Так. Немає жодної людини з-поміж синів Адама, серце якої не було б між двома пальцями Аллага, Великого й Всемогутнього. Якщо Він забажає, то утвердить його, а якщо забажає — відхилить».

Тож просимо нашого Господа Аллага, щоб Він не відхиляв наших сердець після того, як наставив нас, і просимо Його дарувати нам від Себе милість. Воістину, Він — Дарувальник.

Так само цей хадис передав Ібн Джарір від Асада ібн Муси, від Абд аль-Хаміда ібн Бахрама. Його також передав Ібн Джарір від аль-Мусанни, від аль-Хаджжаджа ібн Мінхаля, від Абд аль-Хаміда ібн Бахрама — з таким самим текстом, додавши: «Я запитала: “О Посланцю Аллага, чи не навчити мені мольби, з якою я звертатимуся за себе?” Він сказав: “Звичайно. Кажи: «О Аллагу, Господи пророка Мухаммада!

Прости мені гріх, усунь гнів із мого серця й захисти мене від оманливих спокус»”».

Потім Ібн Мардвавайг сказав: нам розповів Сулейман ібн Ахмад, нам розповів Мухаммад ібн Гарун ібн Баккар ад-Дімашкі, нам повідомив аль-Аббас ібн аль-Валід аль-Халляль, нам повідомив Язід ібн Ях’я ібн Убайдуллаг, нам повідомив Саїд ібн Башир, від Катада, від Абу Хассана аль-А’раджа, від Аїші, нехай буде задоволений нею Аллаг: Посланець Аллага часто промовляв: «О Той, Хто обертає серця! Утверди моє серце у Твоїй релігії!» Я сказала: «О Посланцю Аллага, як часто ти промовляєш цю мольбу!» Він відповів: «Немає такого серця, яке не було б між двома пальцями з пальців Милостивого.

Якщо Він забажає утвердити його, то утвердить, а якщо забажає відхилити — відхилить. Хіба ти не чула Його слова: “Господи наш! Не відхиляй наші серця після того, як Ти наставив нас, і даруй нам від Себе милість. Воістину, Ти — Дарувальник”?»

Цей переказ незвичний за таким шляхом передання, однак його основа підтверджена в «Сахіхах» аль-Бухарі та Мусліма й інших збірниках через численні шляхи, але без додаткового згадування цього благородного аята.

Абу Дауд, ан-Насаї та Ібн Мардвавайг передали від Абу Абд ар-Рахмана аль-Мукрі — ан-Насаї та Ібн Хіббан додали також Абдуллага ібн Вахба, — обидва від Саїда ібн Абі Айюба: мені розповів Абдуллаг ібн аль-Валід ат-Туджібі, від Саїда ібн аль-Мусайїба, від Аїші, нехай буде задоволений нею Аллаг, що Посланець Аллага, прокинувшись уночі, промовляв: «Немає божества, гідного поклоніння, крім Тебе. Пречистий Ти! О Аллагу, я прошу в Тебе прощення за свій гріх і благаю Тебе про милість. О Аллагу, примнож моє знання, не відхиляй моє серце після того, як Ти наставив мене, і даруй мені від Себе милість. Воістину, Ти — Дарувальник». Це текст Ібн Мардвавайга.

Абд ар-Раззак передав від Маліка, від Абу Убайда — вільновідпущеника Сулеймана ібн Абд аль-Маліка, — від Убада ібн Нусайя, що той повідомив йому: він чув, як Кайс ібн аль-Харіс сказав: мені повідомив Абу Абдуллаг ас-Сунабіхі, що він молився позаду Абу Бакра ас-Сиддика, нехай буде задоволений ним Аллаг, під час вечірньої молитви. У перших двох ракяатах Абу Бакр прочитав суру «аль-Фатіха» та дві короткі сури з останньої частини Корану, а в третьому ракяаті почав читання. Я наблизився до нього так, що мій одяг ледь не торкався його одягу, й почув, як він прочитав суру «аль-Фатіха» та цей аят: «Господи наш!

Не відхиляй наші серця після того, як Ти наставив нас…» Абу Убайд сказав: Убад ібн Нусайй повідомив мені, що під час правління Умара ібн Абд аль-Азіза він був у нього. Умар запитав Кайса, як той розповів йому про Абу Абдуллага ас-Сунабіхі, і той повторив, що чув від Абу Абдуллага. Умар сказав: «Відтоді, як ми це почули, ми не переставали читати цей аят. А до того я читав інше».

Один чоловік запитав його: «А що повелитель правовірних читав раніше?» Він відповів: «“Скажи: Він — Аллаг Єдиний”» [суру «аль-Іхляс»]. Цей переказ передав також аль-Валід ібн Муслім від Маліка та аль-Аузаї, обидва — від Абу Убайда.

Аль-Валід також передав його від Ібн Джабіра, від Ях’ї ібн Ях’ї аль-Гассані, від Махмуда ібн Лубайда, від ас-Сунабіхі: той молився позаду Абу Бакра, нехай буде задоволений ним Аллаг, під час вечірньої молитви. У перших двох ракяатах Абу Бакр голосно прочитав суру «аль-Фатіха» та коротку суру. Коли він підвівся для третього ракяату й почав читання, я наблизився до нього так, що мій одяг торкався його одягу, і він прочитав цей аят: «Господи наш! Не відхиляй наші серця після того, як Ти наставив нас, і даруй нам від Себе милість.

Воістину, Ти — Дарувальник»; [далі в наведеному тексті згадується: «Скажи: Він — Аллаг Єдиний» (112:1)].

Його слова: «Господи наш! Воістину, Ти збереш людей у День, у якому немає сумніву. Воістину, Аллаг не порушує обіцянки» означають: у своїх мольбах вони кажуть: «Господи наш! Ти збереш Своїх створінь у День їхнього повернення, розсудиш між ними й винесеш рішення щодо того, у чому вони розходилися, а кожному віддаси за його вчинками та за тим добром чи злом, яке він чинив у земному житті».

Тафсир аль-Багаві

Слова Всевишнього: «Господи наш! Воістину, Ти збереш людей у День…» — тобто для розгляду справ у День. Також сказано, що прийменник «лі» має значення «фі», тобто «у День».

«…у якому немає сумніву» — тобто немає сумніву щодо нього; це Судний день.

«Воістину, Аллаг не порушує обіцянки». «Міад» (ميعاد) — це назва обіцянки, утворена за моделлю «міфаль».

Слова Всевишнього: «Господи наш! Не відхиляй наші серця» — тобто укорінені в знанні кажуть: «Господи наш! Не відхиляй наші серця», тобто не відвертай їх від істини й прямого шляху, як Ти відхилив серця тих, у чиїх серцях є відхилення.

«Після того, як Ти наставив нас» — тобто допоміг нам дотримуватися Твоєї релігії та увірувати в ясні й неясні аяти Твоєї Книги. «І даруй нам від Себе» — дай нам від Себе.

«Милість» — допомогу й утвердження нас у вірі та наставленні, яких ми дотримуємося. Ад-Даххак сказав: це прощення й помилування. «Воістину, Ти — Дарувальник».

Абу аль-Фарадж аль-Музаффар ібн Ісмаїль ат-Тамімі повідомив нам: нам повідомив Абу аль-Касим Хамза ібн Юсуф ас-Сахмі, нам повідомив Абу Ахмад ібн Аді аль-Хафіз, нам повідомив Абу Бакр Абд ар-Рахман ібн аль-Касим аль-Кураші, відомий як Ібн ар-Раввас аль-Кабір у Дамаску, нам повідомив Абу Місхір Абд аль-Аля ібн Місхір аль-Гассані, нам повідомив Садака, нам повідомив Абд ар-Рахман ібн Зайд ібн Джабір: мені розповів Бішр ібн Убайдуллаг, який сказав: я чув, як Абу Ідріс аль-Хаулані розповідав мені від ан-Наваса ібн Сімана аль-Кулябі, що Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: «Немає такого серця, яке не було б між двома пальцями з пальців Милостивого.

Якщо Він забажає утвердити його, то утвердить, а якщо забажає відхилити — відхилить». Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, також промовляв: «О Аллагу, Ти, Хто обертає серця! Утверди наші серця у Твоїй релігії. Терези — у Руці Милостивого: Він підносить одних людей і принижує інших до Судного дня».

Абу аль-Фарадж аль-Музаффар ібн Ісмаїль ат-Тамімі повідомив нам: нам повідомив Ахмад ібн Абдуллаг ас-Салихі, нам повідомив Абу Бакр Ахмад ібн аль-Хасан аль-Хайрі, нам повідомив Хаджиб ібн Ахмад ат-Тусі, нам повідомив Абд ар-Рахім ібн Мунайб, нам повідомив Язід ібн Гарун, нам повідомив Саїд ібн Іяс аль-Джурейрі, від Гунайма ібн Кайса, від Абу Муси аль-Ашарі, нехай буде задоволений ним Аллаг, що Посланець Аллага, мир йому й благословення Аллага, сказав: «Серце подібне до пір’їни на пустирі, яку вітер перевертає то одним, то другим боком».