رَبَّنَا اصْرِفْ عَنَّا عَذَابَ جَهَنَّمَ، إِنَّ عَذَابَهَا كَانَ غَرَامًا، إِنَّهَا سَاءَتْ مُسْتَقَرًّا، وَمُقَامًا.
رَبَّنَا اصْرِفْ عَنَّا عَذَابَ جَهَنَّمَ إِنَّ عَذَابَهَا كَانَ غَرَامًا إِنَّهَا سَاءَتْ مُسْتَقَرًّا وَمُقَامًا
Не вдалося завантажити аудіо. Спробуйте пізніше.
які говорять: «Господи наш! Відверни від нас покарання геєни, адже таке покарання нескінченне Яка мерзотна ця обитель і цей притулок!
Форма: наказовий спосіб «ісриф» (اصْرِفْ — відверни). Головна риса «рабів Милостивого» (‘Ібад ар-Рахман) — поєднання праведних учинків зі страхом перед покаранням.
Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді
«І ті, які говорять: “Господи наш! Відверни від нас покарання Геєнни”» — тобто захисти нас від нього, вберігши від причин, що ведуть до нього, та пробачивши нам те, що ми вчинили й що може стати причиною покарання. «Адже покарання її — невідступне»: воно невідступно переслідує її мешканців, немов кредитор свого боржника.
«Воістину, вона — мерзотне місце перебування й оселя». Вони звертаються з цим благанням до свого Господа, виявляючи покірність і пояснюючи, наскільки сильно потребують Його та що не мають сил витримати це покарання. Нехай пам’ятають про милість Аллага до них: що тяжчим і жахливішим є лихо, від якого Він відвернув, то більша радість від того, що Він позбавив його.
Тафсир імама Ібн Касіра
Саме тому Він сказав: «І ті, які говорять: “Господи наш! Відверни від нас покарання Геєнни, адже покарання її — невідступне”», тобто постійне й невідлучне. Поет сказав: «Якщо Він карає — це невідступне, а якщо щедро дарує — Йому байдуже».
Тому аль-Хасан, пояснюючи слова «адже покарання її — невідступне», сказав: «Усе, що спіткає сина Адама, а потім минає, не є невідступним покаранням. Невідступне ж — це те, що триває, доки існують небеса й земля». Так само сказав Сулейман ат-Таймі. Мухаммад ібн Ка‘б сказав: «Слова “адже покарання її — невідступне” означають: те, чим вони насолоджувалися в земному житті.
Аллаг запитав невіруючих про Його блага, але вони не віддали Йому належного за них, тож Він стягнув із них плату й увів їх у Вогонь». Це передав аль-Куразі.
«Воістину, вона — мерзотне місце перебування й оселя», тобто огидне на вигляд пристанище й жахливе місце спочинку. Ібн Абі Хатім щодо слів «воістину, вона — мерзотне місце перебування й оселя» передав: «Нам розповів мій батько, нам розповів аль-Хасан ібн ар-Рабі‘, нам розповів Абу аль-Ахвас від аль-А‘маша, від Маліка ібн аль-Харіса: “Коли чоловіка кидають у Вогонь, він падає в нього. Коли він досягає одних із його воріт, йому кажуть: «Зачекай тут, поки тебе почастують». Тоді йому дають чашу отрути чорних змій та скорпіонів.
Шкіра відділяється окремо, волосся окремо, сухожилля окремо, а жили окремо”».
Він також передав: «Нам розповів мій батько, нам розповів аль-Хасан ібн ар-Рабі‘, нам розповів Абу аль-Ахвас від аль-А‘маша, від Муджагіда, від ‘Убайда ібн ‘Умайра: “У Вогні є скрині, в яких водяться змії завбільшки з двогорбих верблюдів і скорпіони завбільшки з чорних мулів. Коли людей кидають у Вогонь, ці істоти виходять зі своїх сховків, хапають їх за губи, шкіру й волосся та здирають м’ясо аж до ніг. А коли відчувають жар Вогню, повертаються назад”».
Імам Ахмад сказав: «Нам розповів аль-Хасан ібн Муса, нам розповів Салям — тобто Ібн Міскін, — від Абу Зілаля, від Анаса ібн Маліка, нехай буде задоволений ним Аллаг, що Пророк, мир йому й благословення Аллага, сказав: “Воістину, один раб у Геєнні тисячу років кличе: «О Милосердний! О Щедрий!» Тоді Аллаг говорить Джібрілю: «Іди й приведи до Мене цього Мого раба». Джібріль вирушає і знаходить мешканців Вогню, що лежать долілиць і плачуть.
Він повертається до свого Всемогутнього й Величного Господа та повідомляє Йому про це. Аллаг каже: «Приведи його до Мене: він перебуває в такому-то місці». Джібріль приходить із ним і ставить його перед його Всемогутнім і Величним Господом. Господь запитує його: «О рабе Мій, як ти знайшов своє місце перебування й відпочинку?»
Той відповідає: «Господи, яке ж погане місце перебування, яке ж погане місце спочинку!» Тоді Він каже: «Поверніть Мого раба назад». Раб промовляє: «Господи, я не сподівався, що після того, як Ти вивів мене звідти, Ти повернеш мене туди!» Тоді Він каже: «Залиште Мого раба…»»
Тафсир аль-Багаві
«Воістину, вона — мерзотне місце перебування й оселя», тобто погане місце для перебування та проживання.
Слова Всевишнього: «І ті, які говорять: “Господи наш! Відверни від нас покарання Геєнни, адже покарання її — невідступне”». Тобто воно невпинне й постійне, не залишає того з невіруючих, хто зазнав його. Саме тому кредитора називають «гарімом»: він вимагає свого боргу, наполягає на ньому й не відступає від боржника.
Мухаммад ібн Ка‘б аль-Куразі сказав: «Аллаг зажадав від невіруючих відплати за Свої блага, але вони не віддали її, тож Він стягнув із них цей борг, і вони залишилися у Вогні». Аль-Хасан сказав: «Усі кредитори розлучаються зі своїми боржниками, окрім Геєнни». «Гарам» означає невідступне зло; також сказано, що це загибель.
У «Сахіх Муслім» (№ 2742) передається, що Пророк Мухаммад завжди просив захисту від мук Вогню наприкінці кожної молитви.