Прохання про настанову та праведність

Тафсир шейха Абдуррахмана ас-Сааді

Тлумачення аятів 23 і 24. Ця заборона, як і інші заборони, хоч і була висловлена з певного приводу та звернена до Посланця (мир йому і благословення Аллага), стосується всіх зобов’язаних виконувати приписи. Аллаг заборонив людині говорити про майбутні справи: «Я неодмінно це зроблю», не пов’язавши свої слова з волею Аллага. Адже в цьому є небезпека: людина говорить про майбутнє, якого не знає, — чи зробить вона це і чи відбудеться воно взагалі.

Також це означає, ніби людина вважає свою волю незалежною, а це заборонено, бо вся воля належить Аллагові: «Але ви не побажаєте, якщо не побажає Аллаг, Господь світів».

Згадування волі Аллага полегшує справу, сприяє її благословенню та є зверненням людини по допомогу до свого Господа. Оскільки людина — лише людина й неминуче може забути згадати про волю Аллага, Аллаг наказав їй сказати це згодом, коли вона згадає, щоб досягти бажаного й відвернути небезпеку. Із загального змісту слів «і згадай свого Господа, коли забудеш» випливає наказ згадувати Аллага після забуття, адже це усуває його й нагадує людині те, про що вона не згадала. Також тому, хто через неуважність чи забуття не згадав Аллага, наказано згадати свого Господа й не бути серед безтурботних.

Оскільки людина потребує Аллага, щоб Він допоміг їй висловлюватися правильно й не помилятися у словах та вчинках, Аллаг наказав їй сказати: «Можливо, мій Господь поведе мене до того, що ближче до правильного шляху, ніж це». Отже, Він наказав людині звертатися до Аллага з благанням і надією та покладатися на Нього, просячи повести її найкоротшим шляхом до правильності. Така людина, якщо вона докладе всіх зусиль і використає всі свої можливості, щоб знайти настанову й правильний шлях, гідна того, щоб Аллаг допоміг їй, підтримав її та наставив у всіх справах.

Тафсир імама Ібн Касіра

Слова Аллага: «І згадай свого Господа, коли забудеш». Кажуть, що це означає: якщо ти забув сказати «якщо побажає Аллаг», то скажи це, коли згадаєш. Так тлумачили Абу аль-Алія та аль-Хасан аль-Басрі.

Гушайм передав від аль-А‘маша, від Мужахіда, від Ібн Аббаса щодо чоловіка, який склав клятву. Той сказав: «Йому дозволено зробити застереження [сказати “якщо побажає Аллаг”], навіть якщо минув рік». І він тлумачив слова «і згадай свого Господа, коли забудеш» саме так. Аль-А‘маша запитали: «Ти чув це від Мужахіда?»

Він відповів: «Це розповів мені Лейс ібн Абу Сулейм». Ат-Табарані передав це від Абу Му‘авії, від аль-А‘маша.

Слова Ібн Аббаса «йому дозволено зробити застереження, навіть якщо минув рік» означають: якщо людина забула сказати у своїй клятві чи розмові «якщо побажає Аллаг», а згадала про це навіть через рік, то їй належить сказати ці слова, дотримуючись сунни щодо застереження, навіть якщо вона вже порушила клятву. Ібн Джарір, нехай змилується над ним Аллаг, чітко зазначив, що це не скасовує порушення клятви й не звільняє від спокути за неї. Саме слова Ібн Джаріра, нехай змилується над ним Аллаг, є правильними й найдоречніше тлумачать вислів Ібн Аббаса. А Аллаг знає краще.

‘Ікрима сказав, що слова «і згадай свого Господа, коли забудеш» означають: коли розгніваєшся. Це тлумачення через наслідок. Ат-Табарані передав: нам розповів Ахмад ібн Ях’я аль-Халвані; нам розповів Са‘ід ібн Сулейман, від ‘Аббада ібн аль-‘Аввама, від Суф’яна ібн Хусайна, від Я‘ли ібн Мусліма, від Джабіра ібн Зайда, від Ібн Аббаса, що щодо слів «І не кажи про щось: “Я неодмінно зроблю це завтра”, — якщо тільки не побажає Аллаг. І згадай свого Господа, коли забудеш» мається на увазі: забудеш сказати «якщо побажає Аллаг».

Ат-Табарані також передав від Муджагіда, від Ібн Аббаса таке саме тлумачення цих слів.

Також ат-Табарані передав від Ібн Аббаса, що слова «і згадай свого Господа, коли забудеш» означають: згадай застереження, а коли згадаєш — зроби його. Він сказав: «Це стосується лише Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), і нікому з нас не дозволено робити застереження, окрім як у зв’язку з клятвою». Потім він зазначив, що це повідомлення передав лише аль-Валід від ‘Абд аль-‘Азіза ібн аль-Хусайна.

Можливе й інше тлумачення аята: Всевишній Аллаг навчив того, хто забув щось у своїй мові, згадати Аллага. Адже забуття походить від шайтана, як сказав юнак Муси: «І ніхто не змусив мене забути згадати про нього, окрім шайтана» (аль-Кагф, 63). Згадування Всевишнього Аллага проганяє шайтана; коли шайтан віддаляється, зникає й забуття. Отже, згадування Аллага є причиною пригадування. Саме тому сказано: «І згадай свого Господа, коли забудеш».

Слова Аллага: «І скажи: “Можливо, мій Господь поведе мене до того, що ближче до правильного шляху, ніж це”» означають: якщо тебе запитали про те, чого ти не знаєш, то проси про це Аллага й звертайся до Нього, щоб Він допоміг тобі знайти правильну відповідь і настанову. Є й інші тлумачення цих слів, а Аллаг знає краще.

Тафсир аль-Багаві

«І згадай свого Господа, коли забудеш». Ібн Аббас, Мужагід та аль-Хасан сказали: це означає, що коли ти забув сказати слова-застереження, а потім згадав про них, то скажи їх. Ібн Аббас дозволяв робити таке застереження пізніше, навіть якщо минув рік. Аль-Хасан дозволяв це, доки людина перебуває на тому самому зібранні.

Дехто дозволяв, якщо проміжок часу був коротким, але вважав, що після тривалої перерви це вже недійсне. Група вчених вимагала, щоб застереження було безпосередньо пов’язане зі словами клятви.

‘Ікрима сказав: значення аята — «і згадай свого Господа, коли розгніваєшся». Вагб сказав: «В Євангелії написано: “Сину Адама, згадай Мене, коли розгніваєшся, — і Я згадаю тебе, коли розгніваюся”». Ад-Даххак та ас-Судді сказали: це стосується молитви. Нам повідомив ‘Абд аль-Вахід аль-Мілігі: нам повідомив аль-Хасан ібн Ахмад аль-Махляді; нам розповів Абу аль-‘Аббас ас-Саррадж; нам розповів Кутайба; нам розповів Абу ‘Авана, від Катада, від Анаса, який сказав: Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто забув молитву, нехай звершить її, коли згадає».

«І скажи: “Можливо, мій Господь поведе мене до того, що ближче до правильного шляху, ніж це”» — тобто нехай Він утвердить мене на шляху, який ближчий до правильності й ліпший. Також сказано, що Аллаг наказав Своєму Пророкові згадати Його, коли той забуде щось, і попросити Його повести до того, що краще для нього, ніж пригадане ним.

Також сказано: коли люди запитали його про історію мешканців печери, прагнучи заперечити йому, Всевишній Аллаг наказав йому повідомити їх, що Аллаг дасть йому докази правдивості його пророцтва, переконливіші для них, ніж історія мешканців печери. Так і сталося: Він дав йому знання про приховане, яке було дароване посланцям, і це стало для них яснішим доказом і ближчим до правильного шляху, ніж звістка про мешканців печери.

Дехто сказав: йому було наказано промовляти ці слова разом зі словами «якщо побажає Аллаг», коли він згадає про застереження після забуття. Якщо людина забула сказати «якщо побажає Аллаг», то її покаянням у цьому є слова: «Можливо, мій Господь поведе мене до того, що ближче до правильного шляху, ніж це». Таке застереження дозволене.